Сьогодні четверті роковини загибелі Олександра Моїсеєнка, нашого побратима «Чачуня», «Дока» або «Богомола» — людину з багатьма іменами і виразною непохитною вдачею. Він поліг у 2022 році під Попасною, залишивши по собі історію, що почалася на барикадах Майдану. Коли 18 лютого 2014 року в центрі Києва згорів його цивільний одяг, Олександр сприйняв це як знак: мирного життя більше не існує. Колишній системний адміністратор з Одещини надів форму, яку не знімав до останнього. Олександр приєднався до нашого батальйону у жовтні 2014 року після участі в Революції Гідності. Пройшов найважчі точки фронту, включаючи оборону Донецького аеропорту. Відпрацював сотні евакуацій під прямими обстрілами танків та артилерії. Навіть після зіткнення з ворожою бронетехнікою під час виїзду він не залишив справу, продовжуючи витягувати поранених із безнадійних ситуацій. Його добровольчий дух поєднувався з тонким психологізмом — він умів використовувати навіть страх ворога перед шевронами добровольців, аби здобувати цінну інформацію та рятувати своїх. З 2016 року Олександр обрав шлях кадрового військового у складі 24-ї ОМБр імені короля Данила. Почавши як бойовий медик, він опанував фах розвідника та аеророзвідника. Був переконаний, що добровольці — це кістяк, який неможливо демобілізувати через надто глибокий розрив між світом війни та цивільним побутом. Був ініціатором впровадження натівських стандартів управління у своєму підрозділі, поєднуючи досвід добровольця з системним підходом професійного військового. За особисту мужність нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня, «Лицарським Хрестом» УДА, відзнаками «Козацький хрест», «Знак пошани» та «За звитягу та вірність». У Олександра залишилися батьки, сестри та дружина, яка служила пліч-о-пліч із ним у 24-й бригаді. Олександр Моїсеєнко був людиною чину. Його внесок — це врятовані життя бійців та знищені колони ворожої техніки. Він був воїном виняткової прямоти й відданості, який свідомо відмовився від цивільного життя на користь безперервної служби. Це була людина дії, для якої не існувало другорядної роботи — він однаково якісно рятував життя, проводив аеророзвідку чи заряджав кулеметні стрічки, будуючи перемогу щоденною сумлінною працею. Честь!