Коли Владислав Гераскевич виходив на Олімпійські змагання зі «шоломом памʼяті», він зробив просту й водночас потужну річ - виніс імена полеглих героїв на світову арену. Це було нагадуванням усьому світові. Демонстрацією справжньої ціни боротьби за незалежність.Інформаційний резонанс, що виник після рішення МОК, та хвиля підтримки на адресу Владислава вкотре показали справжню реакцію людей по всьому світу. Памʼять не можна заборонити. Її не можна знецінити чи приховати. Вона живе там, де є гідність.Це і є адвокація. Коли особиста позиція стає суспільним голосом. Коли спорт, культура чи мистецтво перетворюються на інструмент висвітлення правди. Коли памʼять перестає бути приватною й стає елементом збереження та вшанування. Бо памʼять - це не жест.Це свідома позиція.І поки ми вшановуємо тих, хто віддав життя за Україну, - вони залишаються частиною нашої спільної історії, нашої сили та нашої відповідальності. І в цьому немає порушення жодних правил.Вдячні за цей матеріал — https://www.repower.ngo/aboutRepower — єдиний проєкт в Україні, що фокусується виключно на психологічному відновленні діючих військових медиків.