Людина мисляча | Про книгу «Богині. Таємниця жіночої божественності» Дж.КемпбеллаЗшита ...

Про книгу «Богині. Таємниця жіночої божественності» Дж.КемпбеллаЗшита з розрізнених лекцій Кемпбелла вже після його смерті, ця книга збирає воєдино цілісний образ Богині — вищого жіночого, що присутнє в кожній з нас вже по факту народження жінкою.Жіноча божественність — не те, що треба «прокачувати», а те, що можна відкрити в собі через дослідження нашої культури від найдавніших часів. Через образи, символи, архетипи. Вона таїться у колективному несвідомому. У кожній з існуючих культур Богиня присутня — і якщо не в антропоморфному вигляді, то бодай «аморфному» — навіть як вода, як земля, як небо.В перших хліборобських культурах Богиня є уособленням Матері-землі, тому її перші візуальні втілення — це палеолітичні венери без конкретних рис обличчя. Головні риси — обʼємні груди та стегна — звісно, як символ плодючості. Так жінка стає першим людським обʼєктом поклоніння, вона як Земля-мати не лише дає життя (творче начало), а й забирає його назад (руйнівне начало). Жінка уособлює собою весь цикл народження і переродження, і стає провідником для чоловіка не лише в першому народженні біологічному, але й ще більш важливому, другому — духовному народженні.Кемпбелл присвячує більшу частину книги саме дослідженню давніх культур. І це не дивно, адже тут — наше коріння, і багато чого можна зрозуміти про істинний образ жінки, стосунки жінки та чоловіка, саме з тих часів — через культурні памʼятки, через міфологію. Важливо, що міфи — це не давні вигадки, а мова, яку використовуючи як символ, можна використати для примирення людини з собою, соціальною групою, зі своїм середовищем. В міфах та через них ми можемо віднайти щось давно забуте, загублене, не пізнане в нас самих.Кемпбелл зауважує, що залежно від способу життя, виникає дві культури, два типи мислення — землеробська жінкоцентрична міфологія (тут жінка дає життя і забирає, слугує музою та супровідницею чоловіка до духовного народження) та мисливська чоловікоцентрична (тут культ Богині-Матері витісняється, тут навіть жіночий символ Сонце чоловік привласнює собі, а Богиня стає безтілесною). Цікаво, що в чоловікоцентричних міфологіях, які потім трансформувалися в християнські, не лише жіноче відкидається як щось анти-божественне, але й загалом божественне виноситься поза людиною, воно вже не в ній, людина відлучена від вічності, єдності, гармонії з божественним в самій собі…Від появи перших Богинь, втілених в палеолітичних венерах 25 000 років тому — до втілення Богині в ролі заступниці Марії з Ісусом, яка так подібна до давньоєгипетської Ісіди з маленьким Гором та давньофригійської богині родючості, природи й відродження Матері богів Кібели, а ще в давньогрецькому й інших пантеонах, і далі, до кожної з нас, ми бачимо таке різноманіття Богинь. Кожна з них про своє: про життя і смерть, родючість, природу, материнство, войовничість, еротичність, спокусництво, духовність… І неможливо вичерпати сповна ким ще є (і завжди буде, хай й в інших втіленнях) Богиня.Вона не померла, і ніколи вона не вмирала, навіть коли втрачала свій «жіночий образ». Ця Богиня жива в кожній з нас досі. Щоб впізнати її, досить лише відкинути всі чужі стереотипи про те, як жінка має виглядати, якою бути, що робити і що ні. Богинею не стають, нею вже є кожна по факту народження. Здається, подібне хотів сказати і Кемпбелл, але пишу я, аби більше жінок дізнались про себе, цю книгу, і те божественне в собі, що завжди є в нас.Людина мисляча | #книжкове сайт | Instagram | YouTube ✨