Людина мисляча | Роздуми про любовЛюбов — не як про безлику філософську категорію наряд...

Роздуми про любовЛюбов — не як про безлику філософську категорію наряду з іншими, і точно не як про буденну, втрачену між безліччю людських опіній про неї, емоцію, мінливе почуття. Любов — як саме осердя нашого життя, центр, з якого наше фізичне й духовне серце черпає свою життєву силу.Така любов ані чисто небесна ані чисто земна. Вона — суміш обох, і водночас щось кардинально інше. Точно як з дитиною, яка є плодом любові — в ній стрічається лінія батька і лінія матері, які сплітаються в щось одне, але породжують собою унікальне третє. Ніби ось воно — плоть до плоті, але врешті виникає щось більше, між них зʼявляється дух. Любов виходить за межі навіть цих двох поколінь, бо є безперервною лінією, що веде людство від його ранньої зорі й дотепер. І ми будемо існувати, доки між нами, скінченними й смертними, тягтиметься ця нескінченна лінія.Любов таїться у куточках вуст Будди й кожного смертного. Вона в Ісусі Христі, й надалі сповнює світ крізь сам його образ. З неї ж колись зʼявився навіть найбільший негідник, в якому первинна сакральна любов обернулася в темряву хаосу. Любов розлита усюди в природі, інакше як пояснити те, як все живе після зимової «смерті» оживає весною, ніби тільки й чекало любові сонця. Саме крізь любов люди згадують ким є по своїй суті, тягнуться до неї, і тоді точно знають без знання, що є справді важливе і де пролягає їхній шлях.Любов там, де людина на своєму місці, на яке її поставив якийсь вищий урядник або яке вона обрала сама. Любов в тому, як вона робить свою роботу, якою б вона не була. Любов з тими, чиє серце не знудила буденність, не закрила жорстокість цього світу, не обмежила інша одна людина, справа чи сенс. Любов — це свідомий вибір нести світло — із себе до інших, і в інших бачити не засіб, а завжди лише мету. Вища мета закладена в вищих людях, яких такими робить любов.Тільки вона одна здатна спинити те, що треба спинити і розпочати те, що має бути почато. Любов творить нас і світ у найфантастичніших формах, вона не знає обмежень, не знає страху — чиста творчість. Народжує собою не тільки людей та інших живих створінь, але і форми, кольори, звуки та інше — усю повноту життя. Любов — це щось глибоке як океан й неозорно як космос, щось, що виводить нас за власні межі — тіла та розуму, часу і простору.«Чи вартує життя того, щоб бути прожитим?» — задавав своє головне питання А.Камю.«Чи можливе життя без любові?» — запитую я, і для себе вже давно відшукала в самій собі відповідь — ні, бо хіба тоді існувала б я?Бути — значить будити в собі крізь буденність любов, і намагатись відчути у кожній миті яке це диво — народитись з любові, прожити з нею, і в ній померти.Людина мисляча | #роздуми