Людина мисляча | Мої три щасливі дні у вічно прекрасному Римі✨Справді, відчувається, ні...

Мої три щасливі дні у вічно прекрасному Римі✨Справді, відчувається, ніби всього лише за три дні перебування в цьому місті, я прожила кілька життів у різних часах… і повернувшись звідти, ніби відродилась, знову гостріше відчуваю смак життя, жагу до життя❤️‍🔥У мене були деякі наміри щодо цієї поїздки (наскільки це можливо вдвох з дворічною донькою після довгої дороги), але вони збулись навіть з надлишком, притому мені вдалось зберегти стан спокою, розслаблості й присутності, а не гонитви від точки А до точки Б.Тож, за ці дні я:— побачила безліч робіт Берніні, про що лише віддалено мріяла в травні, коли ми про них читали у книзі «Ерос і Психея» В.Єрмоленка в моєму філософському клубі. Мої улюблені — «Аполлон і Дафна» в галереї Боргезе (1-е фото) і «Екстаз святої Терези» в церкві Санта Марія делла Вітторіо (4-е фото) — скільки ж в них всіх еросу — той самої життєвої енергії;— розвіртулізувалась з прекрасною Олесею з каналу «настрій для кіно», разом неспішно попили чайок в саду Боргезе, обговорювали твори Берніні, і ще й отримала від неї в подарунок книгу з художніми роботами Д.Лінча (покажу окремим дописом, бо книга неймовірна, і дуже актуальна мені зараз, коли читати щось не філософське останні місяці не маю, на жаль, ні часу ні ресурсу);— наповнювалась лагідним італійським сонцем і теплом, оточена пальмами з папугами, улюбленими платанами, оливками, мандариновими та апельсиновими деревами — таке відчуття, ніби на машині часу перенеслась чи то у рай, чи в улюблений вересень;— насолоджувалась божественно смачною італійською їжею (фісташкове морозиво джелато, паста з морепродуктами, піца без сира — єдина, яку я їм), автентичним аперолем шпритц — мм, тут без коментарів;— поглинала в себе красу на всі 360 градусів в музеях Ватикану, бо мистецтво й гармонія там усюди, навіть просто в сходах на виході, ну і тут же здійснилась моя головна римська мрія — побачити наживо «Афінську школу» Рафаеля (9-е фото) і «Сікстинську капелу» Мікеланджело (і навіть незаконно сфотографувала);— натрапила абсолютно випадково на афішу виставку імпресіоністів, завдяки якій безповоротно закохалась в творчість Пікассо (8-е фото — це його «Жінка, що читає»), а також побачила дещо з Матісса, Модильяні, Ван Гога, Дега, Ренуара, Кокошки та інших;— завершила свою подорож біля місця, якому більше двох тисяч років, — Колізея (10-е фото), розмірковуючи про його велич і швидкоплинність людського життя, й згадуючи, як я загадувала потрапити в філософські Афіни, а врешті опинилась у Римі — місті моїх улюблених стоїків Сенеки та Марка Аврелія.І скільки ж ще було особливих моментів поза цими пунктами… Вкотре переконуюсь, наскільки зустріч свого нового року в нових містах є найкращою традицією, що наповнює на весь подальший рік й дарує спогади на все життя.Бажаю вам також Carpe diem (ловити момент), й жити це життя наповну — навіть за тих умов, в яких ви є!