Риба Квень перекидається птахом Пен, одна морська хвиля перетворюється на іншу, життя перетікає в смерть. Такі зміни всього сущого, і це єдине стабільне, що ми маємо, за що можна вхопитись й триматись, не тримаючи його насправді.Що взагалі існує насправді — я чи ти, ти чи я? Все суть одного, одне суть всього. Те, що здається нам початком, є кінцем чогось іншого. Інше — не все, що поза нами, ми самі є іншими для самих себе щоранку, коли думаємо, що прокинулись, а насправді все життя проживаємо, так насправді і не пробудившись.І хто тоді тут мудрець? Той, хто стає вище над усіма, осягнувши сутність речей й віщає про це іншим зі свого его, що втратило в своєму серці орієнтир на справжній Шлях? Чи може дурень — більший мудрець, аніж сам мудрець? Та і чи має все це значення, якщо насправді ми більше знаємо, коли знаємо менше? А щойно пізнавши більше усвідомлюємо, що ми не знаємо нічого — ані про себе, ані про весь цей великий світ.Великий світ — не тільки той, що більший нас в обʼємі видимому, доступному нашому оку. Інші краї земні та небесні. Є ще інший великий світ, який ми не бачимо, бо надто високо підіймаємо ніс, а він проходить по самій землі, й під нею, й у ній. Все суще тримається між землею і небом, живе за цим серединним законом. І тільки людині тут тісно, вузько, дрібно, мало, щоразу треба більше… чого?Насправді ж, щоб стало більше, нас самих має стати менше. Відчути відносність того, що звемо своєю істиною, прийняти умовність чітких меж, перейнятись ритмом природи, частиною якої ми є, але з якою постійно намагаємось розірвати звʼязок. В ній — наше земне коріння та наше небесне крило, і тільки з ними в звʼязку, ми можемо прийти до більшого звʼязку з собою — щирими, справжніми людьми.Люди старовини були ближчі до Правди та Сили самі по собі, бо просто були з ними, без пошуків ззовні, без десяти тисяч речей, без спокуси пʼяти органів чуттів. Нам же потрібно повернутись до святої порожнечі, щоб бодай на словах зрозуміти, про що було їхнє справжнє буття. Однак і слова — суть ілюзій, що відводять від суті речей. Ми навічно застрягли у власній пастці своїх вчених розумів, і немає нам від цього спасіння…Написано під натхненням від книги «Джвандзи» і її нескінченної мудрості, яку я не знаю як в себе усю вмістити.Людина мисляча | #роздуми