Людина мисляча | Про першого філософа-екзистенціаліста за 2000+ років до формування цьо...

Про першого філософа-екзистенціаліста за 2000+ років до формування цього напрямку Сьогодні весь день подумки повертаюсь до Сократа, а точніше, «Апології Сократа» Платона. Звісно, він не оперує кʼєркеґорівськими поняттями страху (Angst) чи «індивід проти натовпу», ґайдеґґерівськими «ось-буття» (Dasein) чи «буттям-до-смерті», сартрівським розумінням свободи як приреченості людини і реалізації своєї есенції через існування, не знав він і про абсурд Камю, — точніше, не Камю, а кожного з нас, який ми проживаємо, коли відчуваємо конфлікт між прагненням до сенсу і байдужістю світу. Сам того не знаючи, Сократ був екзистенціалістом по самій своїй суті, в серцевині своїх вчинків, весь його шлях життя про це.Для мене саме Сократ — один з небагатьох справжніх Філософів в усій історії західної філософії. Унікально, що цей мислитель сам не написав жодного тексту, бо найвище цінував живу думку в моменті, яку ще не «вмертвило» письмове слово і за яке не взялись би тлумачі-викривлювачі — в цьому його акті так багато свободи. Коли я кажу «справжній філософ», то для мене це значить, що його сПРАВжність проявлялась в його ПРАВді — не просто проповідувати якусь філософську теорію, відірвану від життя, а жити власне життя в злагоді зі своїми діями, а дії узгоджувати з внутрішніми поглядами — власними, і настільки не вписаними в суспільні погляди часів Сократа, що це вартувало йому життя.На підтвердження свого захоплення цим філософом, ділюсь деякими з найбільш влучних уривків з «Апології», які виявляють «симптоми» філософії екзистенціалізму: відчуття максимальної присутності та реалізації в своєму житті не стільки «супроти», скільки «завдяки» усвідомленню власної смертності і її повного прийняття.…там, де хто займе місце в строю, вважаючи його найкращим для себе, або там, де поставить його начальник, той там, на мій погляд, і повинен залишатись, не зважаючи на небезпеку, нехтуючи смертю і всіх іншим, крім ганьби. Адже боятися смерті, афіняни, це не що інше, як вважати себе мудрим, насправді не будучи ним. …і поки я дихаю, і поки в мене буде сил, не перестану філософувати. …відпустите мене чи ні, інакше чинити я не буду, навіть якби мені довелось багато разів помирати. Тоді я не словом, а ділом довів, що я про життя… …не турбуватись про свої справи раніше і в більшій мірі, ніж про себе самого… Людина мисляча | #філософія_ЛМ #натхнення #сенс