Зв’язок через Слово!

Бог помістив тіло людини в Едемський сад, а душу — у Своє Слово. Поки душа перебувала в Слові, людина залишалася живою для спілкування зі своїм Творцем. Уяви: я дав тобі свій дім у користування. Ти можеш користуватися всім, окрім одного — не відкривай сейф. А щоразу, проходячи повз нього, ти згадуватимеш про мене й мої слова. Ця умова — не просто заборона, а нагадування, знак нашого зв’язку. Бог хотів мати з людиною стосунки, засновані не на знанні й розумінні, а на довірі. Не тому, що людина все собі пояснила, а тому, що повірила Слову. Кожного разу, коли Адам дивився на дерево, його почуття й тіло казали: «Це прекрасно». Але Слово Боже говорило: «Це — смерть». І саме в цей момент народжувалася віра — віра в невидиме, у Слово, всупереч видимому й відчутному. І ще. Коли ви йдете із дому, ви ніколи не залишаєте дітей без слова. Ви знаєте: якщо вони залишаться без ваших вказівок, без вашого голосу — вони хвилюватимуться, боятимуться, не знатимуть, що робити. Тому ми завжди залишаємо їм слово: чим зайнятися, як діяти і коли ви повернетесь. Це слово і було нашим зв’язком під час вашої відсутності. Хоча тілом нас не було, але у вигляді слова ми залишались з ними! Так само і дерево пізнання добра і зла в Едемі — це не була пастка, а місце зустрічі, нагадування про Бога. Через послух Слову людина зберігала живий зв’язок із Творцем. Слово Боже і сьогодні — те місце, де душа жива. Духовна армія України 🇺🇦