Я вже цю історію розповідав, але розкажу ще раз.В Краматорську, в кафе, десь півроку тому мав випадкову розмову з молодим 25-річним ухилянтом, який працював на той час водієм, розвозив хліб по Краматорському району, щоранку.Понад усе на світі він боявся що його мобілізують кляті ТЦК і відправлять на війну. - ТАК ТИ ВЖЕ НА ВІЙНІ, ДАЛБАЙОБ. - сказав я йому.Щоранку їздити на білій вантажівці з надписом ХЛІБ, в напівзруйновані населені пункти, безпосередньо біля лінії зіткнення, куди ми заїджаємо лише в сутінках, надавати первинну допомогу пораненим цивільним, бачити їхні обгорілі трупи в автівках на узбіччях доріг, потрапляти під обстріли, і боятись того, що на тебе одягнуть військову форму - людоньки, це настільки верх кретинізму, що я вам не можу передать словами.Це ж абсурдність і відсутність будь-якої раціональності. За 18 тищ грн на місяць, без соцпакету, лол.Ми обмінялись телефонами, трішки попереписувались про реалії військового життя.Хлопець цей за місяць підписав контракт зі Збройними Силами, зараз водій в одному з підрозділів СБС.Алогічність нашого простого переляканого наріду мене не перестає дивувати.