ІСТОРІЯ НМТ-2027 | znoona200

А. «На Україні треба було придушити більшовизм і створити там такі умови, щоб мати змогу отримувати з неї військові вигоди і вивозити хліб та сировину. Для цього ми мали сильно заглибитися вглиб країни; іншого виходу в нас не залишалось»Б «…19 березня відбулась українська маніфестація. Своїм грандіознимхарактером, своїм одушевленням, своїм ентузіазмом вона перейшла всі наші сподівання. В ній узяли участь понад сто тисяч людей…»В «Після успішного форсування Сиваша запорожці оволоділи Перекопом. Цьому значною мірою сприяв військовий талант командира дивізії П. Болбочана, який відкинув попередній план форсування Сиваша моторованими катерами і вирішив раптовим наскоком захопити безпосередньо залізничнупереправу»Г «Революційна російська армія прийшла в Україну, змітаючи на своєму шляху все, що мало ознаки буржуазного шовіністичного сепаратизму»Д «Ми, українці-козаки, не хочемо мати свободи тільки на папері або напівсвободи… Визнаючи Центральну Раду за свій найвищий уряд, ми поки що виганяємо зрадників з України без її відома. Коли опануємо все силою, то цілком підпорядкуємося Центральній Раді».

День з козаком⚔️Ще до того, як перші промені торкнулися степового обрію, Запорозька Січ уже оживала. Над спокійною течією Дніпра клубочилася ранкова імла, легка й прозора, немов розтоплене срібло.Молодий козак Остап підвівся з постелі й вийшов надвір. Повітря було свіже, сповнене запаху роси, очерету та ледве відчутного диму від нічних ватер. Він легенько торкнувся руків’я шаблі — радше як до вірного супутника, аніж до зброї.На січовому подвір’ї вирувало життя: одні майстрували човни, інші вправлялися у стрільбі, а хтось, усміхаючись, стежив за кулішем, що буркотів у великому казані. Над усією Січчю повільно підіймалася невидима хвиля степової волі.Після ранкової ради Остап пішов до річки. Йому хотілося тиші — тієї, яку дарує тільки широчінь степу та мерехтлива вода. Сівши на березі, він дивився, як сонце розсипає золоті відблиски по хвилях. "У цьому й наша міць, — подумав він. — В серці, а не у сталі. У свободі, яку ніхто не здатен забрати".Та козацький день не минає лише в роздумах. Після обіду в Січі здійнявся гомін: почалися змагання — у стрільбі, метанні списів, співі. Остап, хоч і не вважав себе великим співаком, узяв кобзу та вивів:"Гей, степами широкими, шляхами предковічнимиЙде козацька слава — сильна й непоборна…"Здавалося, вітер сам підхопив мелодію й поніс її над куренями й над Дніпром.Коли вечірне сонце лягло на край неба, козаки зібралися довкола вогнища. Полум’я потріскувало, здіймаючи вгору іскри, схожі на крихітні зорі. Старий отаман підняв кухоль і мовив:— Пам’ятайте, браття: сила козака — не тільки в шаблі чи в човні. Вона — у честі, правді та нашому братерстві.