Однією з головних проблем України завжди була боротьба за владу — міжусобиці, інтриги, підступи.Недарма в народі кажуть: «На двох козаків — три гетьмани».А як же цю проблему розв’язували наші південні сусіди — в Османській імперії?У Османській імперії з XV століття існував звичай братовбивства: після сходження на трон султан мав право страчувати своїх братів, щоб уникнути боротьби за владу. Цей принцип узаконив Мехмед II у своєму «Канун-наме», де зазначалося, що султан може «вбити братів заради порядку в державі».Подібна практика діяла і в часи Роксолани. Її син Селім II став султаном тому, що його батько Сулейман I наказав усунути інших претендентів на трон: у 1553 році було страчено старшого сина султана від Махідевран - шехзаде Мустафу, а у 1561 році - Баязида, сина Роксолани, разом із його дітьми. Після цього Селім залишився єдиним живим спадкоємцем престолу.На початку XVII століття султан Ахмед I відмовився від братовбивства, запровадивши практику «кафесу» - ізоляції потенційних спадкоємців у палаці Топкапи. Згодом її поєднали з принципом старшинства (екберійєт), коли трон переходив до найстаршого представника династії, що остаточно припинило традицію братовбивства.На картині Селім ІІ#Всесвітня_історія