Роман з історією | Трішки похвалюся.Сьогодні з підлітками відвідали Черкаський краєзнавчи...

Трішки похвалюся.Сьогодні з підлітками відвідали Черкаський краєзнавчий музей. Це був вільний огляд і живе спілкування — те, чого так не вистачає в епоху онлайну. Загалом, вийшла крута туса.А ще мені подарували чудову книгу Річарда Баттервіка «Світло і пломінь: Річ Посполита, 1733–1795». Зізнаюся чесно: Річ Посполита цього періоду — моя ахіллесова п’ята. Тож буде цікаво почитати й поглибити свої знання.Оскільки книгу я ще не почав читати — тримайте опис від «Локальної історії».У книжці автор реконструював останні десятиліття існування Речі Посполитої — європейської багатонаціональної держави, яку тривалий час вважали слабкою та хворою. Після першого поділу між сусідами вона намагалася вийти з-під російського впливу та продемонструвала здатність до політичного оновлення і подолання соціальних та релігійних обмежень. Проте правильні, хоч і запізнілі прагнення Речі Посполитої до модернізації та відновлення суверенітету суперечили інтересам Російської імперії, Пруссії та Австрії, які врешті-решт розшматували її. Після анексії найродючіших земель і нового спалаху опору Катерина II наказала остаточно ліквідувати державу, заявивши, що імперія лише «повертає собі російську спадщину».«Світло і пломінь» розповідає про малознаний з української перспективи період нашої історії — від міжкоролів’я 1733-го до третього поділу Речі Посполитої 1795 року, який часто залишається у тіні Гетьманщини та націєтворення ХІХ століття. Особливу увагу Баттервік приділяє Правобережній Україні, яка у XVIII столітті стала ареною реформ, демографічного зростання та соціальних і релігійних трансформацій. Для українського читача ця книжка — спонука переосмислити Річ Посполиту як частину власної історії. А врешті жодна чесна відповідь на запитання «Чому українці не росіяни?» не може оминути нашого місця у цій державі.