Коли археологи вперше розкопали поселення Трипільської культури, вони були шоковані: сотні будинків… і майже всі — згорілі.Довгий час вважали: це війни, напади, катастрофи.Але версія Михайла Відейка говорить про інше.Вони свідомо спалювали свої домівки.І ось чому це виглядає як добре продуманий ритуал:У будинках знаходять цілі речі — посуд, знаряддя, навіть запаси. Немає хаосу, немає слідів паніки. Це не втеча, це — прощання.Будинки горіли настільки сильно, що глина буквально “запікалась»,як у печі. Для випадкової пожежі це занадто потужно.Поселення існували 50–80 років — приблизно життя покоління. І після цього… люди просто “закривали” місце.За Відейком, це могла бути частина світогляду:дім — як жива істота. Він народжується, живе разом із родиною… і має померти.І його “смерть” — це вогонь.Після цього трипільці будували нове життя поруч. Не тікаючи — а починаючи заново.Ціле поселення одночасно підпалює свої будинки. Полум’я, яке видно за кілометри. І це не трагедія…Це обряд.Це перезапуск..