#albums #notes

"Me and you got soul — that's what we've got in common.."

Busta Rhymes & J Dilla — Dillagence (2026):

Частинки мудрості та cruel ignorance — та глибокий конект із старим другом + ole school braggadocio, в межах віньєткових добірок звуку й txt. Присвячення себе мистецтву як common theme та просто любов до Хіп-Хопу, for sure!

Це, звісно, про хороше :) і його тут вдосталь, але не можу не сказати, що по суті, всі ці максимально позитивні моменти розкидані нашим записом у вільній манері. Тому як цілісну роботу альбом сприймати складно.

Все ж біти прекрасні — вуличні й космічні водночас, як вмів тільки Dilla, IMHO :) а Баста — повний енергії та навіть встиг here & there прокачати Риму, що мене особисто порадувало :) того ж часу багацько його рядків звучать як фристайл session, і це.. дивує?

На мою думку, 12 крутих повновагових треків ліпше за 15 віньєткових і приблизно 4 крутанських (особливо виділю фіт із Common Sense & Wait 4 U із Big Sean). Проте залишаю певний сумнів / Reasonable Doubt — бо ніколи не був фанбоєм Busta Rhymes, хоча й визнаю стиль.

А що думаєте ви?) Underwhelming or decent?

Чеерс