#albums Playboi Carti — Music (2025):34 трека це амбітна історія. Тим паче, 34 трека trap music. Та не сказав би, що альбом звучить абсолютно однаково. Тим паче, з кожним зануренням помічаєш все більше нюансів, деталей.Загалом — звісно, Картьєр розвиває свою неоготичну естетику, вірогідно, споживаючи дуже сумнівні наркотики, — та відштовхується від формули Young Thug & Future: де голос це частина бітла.Тематично це дуже фізична, брудна та матеріальна історія. Монолітна на рівні монотонності все ж, хоч я й хотів би сказати інакше. Карті знайшов засіб викинути з себе весь той пластик, який allegedly роками відкладається в нашому організмі.В відходах залишається свій gloss, glitz & glamour, але, звісно, вже небагато. Певною мірою, вірогідно, так і потрібно: мінімалізм і функціонал, stripped down cold fit.До того ж, standalone/окремі треки сильно доставляють: Кокаїновий Носяра / Олімпієць / Прогулянка, наприклад. І все ж є відчуття концептуальної незавершеності, відсутньої глибини та не-прориву на кшталт попередніх проєктів — I guess, talent shines through, even unaccompanied by the mind.6.7/10Cheers