​​🫂 Людина, яка дізналася про те, що має ВІЛ, може переживати різні емоції — гнів, шок, смуток, заперечення. Вона ще не знає як саме ВІЛ вплине на її життя, але точно розуміє, що життя зміниться.Люди, які живуть з ВІЛ, вдвічі частіше схильні мати депресивний розлад. Це пов’язують із тим, що вірус впливає на певні клітини мозку. Зокрема схильність до депресії є і через те, що люди віддаляються від друзів та близьких після того, як дізнаються про діагноз.Люди, які дізналися про свій діагноз, можуть боятися втратити друзів або зіпсувати стосунки з родиною, оскільки відчувають сором або страх. Високий рівень стигматизації ВІЛ у суспільстві посилює негативні емоції, з якими і так доводиться справлятися.Звісно, кожна людина по-своєму справляється із новиною про позитивний ВІЛ-статус. Часом людина може проходити усі п’ять етапів прийняття неминучого (заперечення, гнів, компроміс, торг та прийняття), а інколи — обходиться кількома.Те, як людина справляється із новиною, зазвичай надалі і визначає те, як вона дотримується призначеної їй схеми лікування та досягає успіху у подоланні ВІЛ. Наступний крок у прийнятті новини про діагноз — це довіритися комусь із близьких і розповісти про свій ВІЛ-статус. Відкритися принаймні одній людині означає більше не проживати цей досвід на самоті і не почуватися повністю відокремленим від усього світу.Якщо такої людини немає, можна спробувати групи підтримки, зустрічі у спільнотах або гаряча лінія. Будь-які зв’язки та спілкування про ВІЛ-статус допомагають нормалізувати досвід.Важливо розуміти, що ВІЛ — такий самий вірус, інфікуватися яким може будь-яка людина, тож вам не потрібно картати себе за це та додатково обмежувати спілкування із близькими вам людьми.💚 Якщо вам потрібна консультація психолога, напишіть будь ласка нам у чат на сайті.