​День 748 (9/8/24) 898 день повномасштабного вторгнення. Температури немає. Нічого не болить. Почуваю себе на 5 титанових шейкерів з 5. Можна і на роботу сходити:)Остання година перед виходом з дому виявилась найважчою. В моменті всіх домашніх справ, виникає думка чи воно мені треба? Але ладно, я ж підписався. Вирішив виїхати раніше, щоб налаштуватися на вечір пʼятниці. Прасуючи на складі робочу футболку, проти своєї волі підслухав, як Рома розказував Владі про безлад в їх спільній шафці в роздягальні. Посміявся. Бідняжки, одна шафка на двох, в одній квартирі живуть, напевне ще й в одному ліжку сплять:)//з приємного, поки прасувався, жодного разу не вдарився головою об низьку стелю та злоєбучі балки. Людей море. В барі душно. В туалет я до кінця вечора так і не потрапив. Останню годину тотально не вистачало ще одного бармена на касі. Я весь вечір злився на Еміка, думаючи, що він пройобується на сервісі. Як виявилось, окрім центрума, розбійник сьогодні працював ще й за хайді. Дізнавшись де Афін пропадає, я зрозумів, що я не правий, а Еммануїл і так робив все що міг, після чого — я вибачився. Під кінець зміни, я необдумано взяв на себе більше чим міг осилити (і це не про бухло, і не про секс). Проїбавши вчасно зробити останнє замовлення, мені довелось готувати ще 6 олдфешнів+1 горілка-колу, 1 негроні+1 джин-тонік, 1 цезар рітс+2 сантьяго панча.. Нічого, сам винен. Завтра я такої помилки не допущу. І взагалі, треба частіше повторювати, що це всього лиш робота. Особливо, коли виходиш на половину зміни. Бо півзміни — це вже не робота, а підробіток.