осяЯння | insight | Це прекрасний кейс який вивчають в бізнес-школах, доречі. Я вперше йог...

Це прекрасний кейс який вивчають в бізнес-школах, доречі. Я вперше його почув від Вячеслава Геращенка на програмі в KMBS. Тут працює той же самий механізм: система, що винагороджує пасивність і карає ініціативу, виробляє повторення. І нема різниці чи це в'язниц, чи це гуманітарне гетто.👉Маймонід, найбільший єврейський філософ середньовіччя, 800 років тому сформулював вісім рівнів цдака (благодійності). Найвищий рівень це не про «дати багато грошей». Найвищий рівень:"Зміцнити руку бідного - дати йому дарунок, позику або вступити з ним у ділове партнерство - щоб він став самодостатнім, замість того щоб жити за рахунок інших."Ще 800 років тому це було очевидно: найкраща допомога — та, що робить людину незалежною.✅ Тепер про нас. Про Україну. Напрошується очевидна паралель з переселенцями, які роками живуть у гетто гуманітарної допомоги. Люди, чиє виживання стало звичкою, а не етапом. Міжнародні організації, які звітують про "охоплення", «роздані гуманітарні набори», «програми реагування на людей в біді», але не про "перехід до самостійності". Держава, яка підтримує цю модель, бо вона є зручною для звітів. Це не про турботу, це про інституційний злочин. Бо коли ви так робите, ви крадете в людини майбутнє не забороною, а "турботою". Ви робите так, що виживання стає горизонтом, а не точкою старту.Звісно, на останок найцікавіше. Подібні моделі прослідковують фактично по всій гуманіатрній системі - в освіті, культурі, охороні здоров’я. Тушіння пожеж, затикання дірок, колосальні гроші що направляють на підтримку, а не на розвиток - величезний тягар українського бджету. В конкретни вимірах це вивливається в щодену практику, коли:- Вчитель знає — учень слухає; тестування заради тестування; оцінки як зовнішній контроль, не як зворотний зв'язок.- «Лікар знає краще". Пацієнт — пасивний отримувач призначень. Інформація фільтрується "щоб не нашкодити".- Допомога без очікування відповідальності; субсидії без стратегії виходу; «Дамо рибу" замість «дамо вудочку» - що вже говорити про «навчимо ловити" - Художники, музеї, театри стають залежними від грантодавців, втрачають здатність бути самодостатніми;👀 Звісно, тут найбільше питань навіть не гуманітарної політики Уряду, а до спроможності до стратегування тих, хто відповідає за розгортання такої політики. Зараз, під час гасіння пожеж та викликів які стоять перед країною важко собі уявити міністрів, керівників стратегічних департаментів та числених важливих радників в інтелектуальних просторах за штудіюванням філософських концепцій та практикуванням інструментів мислення. Але, можливо, ми матимемо шанс якщо зараз будемо створювати умови для виникнення іншого гатунку політиків, свідомих представників бізнесу, громадського сектору. Саме тому нашим пріорітетом з цього року стають довгострокові освітні програми та культурні проєкти що сприяють траснформації гуманітарної сфери.В тій системі яку я описав вище головними героями до яких приходять гроші, популярність та влада стають не ті хто щось створює, а хто ефективно переосподіляє ресурси. Чужі гроші, гранти, бюджетні витрати тощо. Наогидніше в усьому цьому те що це відбуваєтсья з, мабуть, однією з найкреативніших націй на землі - з українцями. І як би це дико і не по людські це прозвучало, нас у всьому цьому рятує тільки війна. Саме вона підводить нас до межовості вибору, коли в нелюдських умовах, під екзистенційною загрозою ми йдемо проти системи і вирішуємо діяти від власного імені, примноюучі ту саме агентність.💛💙Але я твердо вірю, що ми маєо всі шанси на успіх. І цю віру захищають тисячі смертей тих хлопців і дівчат, які захищали не тільки контур України на карті а ту саму мрію про вільну, самоврядну країну гідних людей.Ілюстрація: George Tooker - Government Bureau (1956)