Я сьогодні прочитав/прочитала одну фразу: «Де багато любові, там багато помилок».Ця фраза належить Григорію Сковороді. Спочатку я її не зрозуміла, і вона навіть змусила мене задуматися. Але тепер розумію, що в цих словах — не осуд, а глибока людяність. Бо коли ми любимо — по-справжньому, щиро, глибоко — ми стаємо вразливими. Ми довіряємо, прощаємо, віримо, сподіваємося. Ми відкриваємо серце, а з відкритим серцем завжди є ризик помилитися: у людях, у словах, у вчинках. І це нормально.Любов — це не контроль і не досконалість. Це рух, життя, постійне навчання. І іноді — біль. Але це той біль, який говорить про те, що ми живі. Що ми не втратили здатність відчувати.Іноді ми будемо любити тих, хто нас не бачить. Іноді — жертвувати більше, ніж мали б. Іноді — повертатися, прощати, сподіватися знову. Але це не означає, що ми слабкі. Це означає, що ми — справжні.Ця фраза Сковороди — ніби дозвіл. Помилятися в любові — не гріх. Це частина шляху. Частина глибокої людської природи. І навіть коли боляче — це не означає, що дарма. Бо любов завжди залишає слід. І навіть через помилки — вона нас вчить бути ще більш собою…Джерело: Фейсбук.https://t.me/happiness_club_ibb/1255