Hacrai St

Манхва «Мій Щасливий Страйк» завершилася, а разом із нею завершився і мій переклад.Перший розділ Страйку я опублікував у свої шістнадцять років. Сьогодні мені девʼятнадцять. Коли робота над манхвою лише починалася, на дворі був 2023 рік, а тепер ми вже на порозі 2026-го. Три роки. Три роки, протягом яких ця манхва постійно була поруч зі мною. Вона стала моєю рутиною, моєю відповідальністю і водночас моєю віддушиною. Вона жила в моїй голові, у моєму розкладі, у моїх думках навіть тоді, коли я намагався про неї не думати.Це вже був не просто тайтл і робота над ним давно перестала бути звичайним хобі. Страйк став для мене чимось значно більшим. Він став частиною мого дорослішання. Я змінювався разом з ним, переживав сумніви, втому, страхи й ті моменти, коли здавалося, що терпіння чекати більше немає. Були дні, коли я щиро думав, що другого сезону вже ніколи не буде, що ця історія зависне десь між «колись» і «ніколи». Але я залишався і вірив. Бо були ви. Ваша присутність, ваші коментарі, повідомлення, слова підтримки й сам факт того, що хтось чекав на другий сезон так само сильно, як і я, тримав мене на плаву. Ви стали тим світлом, яке вело вперед тоді, коли власної віри вже майже не залишалося. І ми таки дочекалися. Проте й оком не встигли моргнути, як настав час сказати «прощавай». І хоч це прощання сповнене невимовного суму, водночас я відчуваю глибоку гордість і навіть тихе щастя. Я безмежно вдячний за цей шлях, за кожен розділ, за кожну ніч без сну і за кожну людину, яка чекала й читала нові розділи. Без вас нічого з цього не було б.Дякую кожному й кожній за ці три роки разом! 🫂