Я свідомо вплітаю у свої ігри елементи з улюблених фільмів, музики, романів та творів мистецтва.Вважаю, що саме в цьому полягає справжнє призначення розваг. Ігри часто залишаються замкненими системами, які існують самі для себе, але мені хочеться, щоб гравці виходили за ці межі та відкривали для себе щось нове. Насправді ось цей постмодерн кодзімовський, коли він додає у ігри все, шо йому подобається і оформлює це по принципу «ПОТОМУ ШО ЦЕ КРУТО» - це абсолютно феноменальний двіж:🟣Створити саундтрек зі свого плейліста. 🟣Покликати своїх друзів на головні і другорядні ролі. 🟣Побудувати ЛОР навколо власних захоплень.🟣Наповнити кожен (!) міліметр витвору своїми вподобаннями.Просто запхнути у гру усе, шо ти любиш і сказати «ну всьо, тепер ви тоже це любите». Кодзіма не іронічно геній. І геній він саме постмодерну. Так компілювати власні смаки з абсолютно різних куточків мистецтва і не тільки - це піздєц дар. Бережи його, Боже, нехай людина творить, а ми будем кайфувати! (пост про death stranding 2 буде окремо)🔷