Гідазепам

почекай ще трошки і я зможу говоритискільки разів я бачив ці вантажівки, які проїжджали містом у найнепримітніших місцях, я так багато уваги звертав на їхні брудні фури, промальовував на них свої знаки і зморшки, а скільки разів я вдивлявся у монотонну буденність під‘їзду з його акварельною банальністю пофарбованих стін, з його неприємним запахом.розв‘язки, під‘їзди, дороги і мости — це периферія, де ніхто не зупиняється, бо у цих місцях страшно затримуватись, лише промайнула така думка і одразу зникла. це фонова сторона життя, вона така примітивна і нецікава, але така страшенно утилітарна, на ній тримається все місто і кістяк твого життя. але зупинки громадського транспорту у нас зазвичай обпльовані і загиджені, правда? чомусь ніхто їх не любить, обов‘язково щось відламають або залишать після себе сміття. не розумію, звідки у нас ця неповага до громадського простору, чому він такий принижений, як сирота.живе тільки те, що комусь належить. комунальне відмирає і розкладається на наших очах як мертва собака, випаровується як відрижка совка. єдине, у чому ти можеш бути впевнений — це поручні, ти можеш спокійно триматись за поручні в метро і автобусах, до них торкались вже сотні людей, вони міцні та теплі, вони гартовані як латунь. чому так склалось? чому територія твого існування не належить тобі, а належить латифундистам кавказької національності? чому ми населяємо своє місто з острахом вигнання, чому встановлювати правила гри тут — це привілей домінантних самців ?знову ж таки, вигляни у вікно і подивись на периферію, вдивись у деталі фасадів будинків, розглянь вивіски магазинів та дорожні знаки, вдивись у прибудинкову територію, за прибирання якої ти платиш комунальникам. знаєш скільки насправді отримують комунальники? дуже мало, повір, дуже мало. так ось, подивись за вікно — все це тобі не належить, все це чиєсь, але не твоє. і тут ми підходимо до поняття «власності». що таке власність, хто підтверджує право власності та як визначити, де вона - твоя власність? твоя власність починається за порогом будинку чи за порогом квартири? твоя власність у твоїх руках чи перед твоїми сіро-блакитними очима?втонути у цьому всьому неможливо, а от вгрузнути дуже легко, тільки простягнись у пориві до розуміння засад соціальної справедливості. тобі стало комфортно? мені наче так. тобі стало комфортно? мені наче ні.