🛩 Уявіть, як зраділо  моє серце, коли я був у літаку, і раптом чоловік, що сидів у сусідньому кріслі, дістав зі своєї дорожньої сумки... Біблію! Я, набравшись сміливості, спитав:— Ви віруючий?- Так, - відповів незнайомець спокійно, але насторожено. Я безумовно був в захваті від такого супутника. Але!, хоч я і був ще молодим віруючим, я вже знав: треба бути мудрим і завбачливим.— Чи Ви визнаєте непорочне зачаття?- Безперечно.- Божественність Христа? — Поза всяким сумнівом.- Хресну смерть Ісуса? - Він помер за всіх людей. Невже поряд зі мною сидів справжній християнин? Про всяк випадок я продовжив перевірку:- Стан людини? — Грішник, який потребує благодаті.— А що таке благодать? — Бог дає людині те, чого той не в змозі заслужити сам.- Друге пришестя?- Раптове.- Біблія? — Богонатхненна.- Церква?- Тіло Христове. Я продовжував емоційно розпитувати:— Консервативний чи ліберальний?(Моєму сусідові теж ставало все цікавіше:)- Консервативний.- Напрямок?- Південно-конвенційний Диспенсаційний Тринітарний Альянс Великого Доручення.— І я ж звідти! Відгалуження?- Перед-тисячолітнє, пост-великоскоробне, клітинно-групове, нехаризматичне, безкосиночне, з щотижневим причастям із загальної чаші. Мої очі наповнились сльозами від щастя... У мене залишалося останнє запитання:— А чаша у вас кришталева чи металева?— Кришталева, — відповів він. Я відскочив назад і, відвернувшись, сухо кинув: — «Єретик!»І більше я з ним не розмовляв. Макс Лукадоt.me/gumor_ua_christian