Я втратив сенс війни.2022. Пам'ятаю як величезні кошти витрачали на допомогу армії та захисту України. Було розуміння, що ми на стороні добра проти суцільного зла.2023. Пам'ятаю як зненавидів оте все зелене і їх саботаж на користь ворогу та власним бездонним кишеням.2024. Пам'ятаю як зелене шобло остаточно відбило в мене бажання допомогати фінансово. Перестав розуміти за що вмирають українці. Розчарування та ненависть.2025. Втрачено сенс і розуміння. Хочу щоб закінчилось хоча б лінією фронту. Вже начхати на ті "червоні лінії" і всю пропагандистську хуєту. Жаль загиблих і покалічених. Біль за беззмістовність їх страждань.2026. А з чого я взагалі вирішив що на стороні добра? Українська держава то добро? Хм... А що доброго від неї українцям? Чим вона краща за суцільне зло РФ?... Єдине розумне рішення - не мати нічого спільного з жодною із держав-учасниць цієї війни, яка має сенс лише для кремля, зеленого шобла та всіх інших, хто є бенефіціарами цього бізнесу. Безмежно жаль українців в Україні. Безмежно болить за країну Україна (не плутати з мародерською державою).Це історія загибелі мого патріотизму, який жив в мені 45 років. Мабуть, подорослішав. Тепер не відчуваю патріотизму - відчуваю біль і любов до України-країни. А патріотизм вважаю психічною хворобою. Нащастя, вилікувався і вам того бажаю.