Ю.Г. | Юрій Гудименко | Наскільки ж вони нічого не розуміють про нас.Ані росіяни, ані інші сус...

Наскільки ж вони нічого не розуміють про нас.Ані росіяни, ані інші сусіди, ані наші союзники, партнери, ті, хто далеко за океаном і ті, хто майже поряд на мапі.Все ж на поверхні. Все відкрито. Але вони дивляться і не бачать.Ми є та нація, яка з деревʼяними палками і тоненькими щитами вийшла проти снайперів на Майдані і перемогла.Ми є ті, хто зупинив навалу у лютому 2022. Ту саму, яку ми за всіма розрахунками і друзів, і ворогів зупинити не могли. Ми є ті, чиї діди і прадіди билися з комуністами в лісах і горах, розуміючі, що перемогти неможливо. І потім вони ж, кинуті у тюрми, підіймали повстання, аби просто дотягнутися до горлянки ворога – і піти у засвіти з честю і зброєю в руках.Ми є ті, хто бився завжди. І цього ніхто не зрозумів. Ані Путін. Ані Трамп. Ані інші.Ми є щит Європи. Щит може здаватись незручним. Може – задорогим. Щит може натирати руку до крові. Але без щита тобі кінець.Якщо ви лицарі – вам потрібен щит. Якщо ви жертви – вам потрібен ошійник раба.Ми є щит, що приймає на себе удар. На наших душах безліч зазубрин, щербин, наші серця в крові, бо всі ми втратили когось і втратили щось.Але ми тут тисячу років. Ми були тут вчора. Ми стоїмо тут сьогодні. І ми будемо стояти тут завтра. Біля могил наших друзів. Ми сьогодні дивились з сином документальний фільм про Майдан. Цей фільм дивилися тисячі людей в усьому світі. Можливо, мільйони. І я впевнений, що вони дивилися – і не бачили. Слухали – і не чули.Людей, які вірять у правду більше, ніж у смерть, перемогти неможливо. Лютий – це місяць, який завжди показував світу, хто ми є. А світ дивився і не бачив.Ми переможемо. Я вірив в це тоді, вірив у 2022-му, вірю зараз, бо знаю наших людей.Весь Всесвіт може бути проти нас. Але це тільки розпалює нашу лють.Лютий – наш місяць. Ви дійсно мали б це зрозуміти.