За два роки після підриву дамби Каховської ГЕС було докладено численних зусиль задля розслідування та з’ясування обставин трагедії, причетних до скоєння злочину. В Україні часто чуємо: необхідно визнати екоцид міжнародним злочином, аби судити Росію і за масштабне знищення екосистеми, котре було вчинено разом зі вбивством та ненаданням допомоги частині людей, які мешкали на затоплених територіях. Наскільки це визнання можливе в осяжній перспективі?Поки екоцид не належить до Римського статуту як окремий міжнародний злочин, українська прокуратура та неурядові організації розслідують та збирають докази низки воєнних злочинів Росії проти довкілля.Дослідниця незалежного Центру кримінальної юстиції при Університеті Амстердама Мерле Койман вивчає філософські основи поняття екоциду, порівнюючи його за шкодою з геноцидом. Під її редакторством зокрема готується до друку збірка «Екоцид: криміналізація серйозної шкоди проти довкілля».Як один з найбільш ненависницьких та руйнівних злочинів, екоцид шкодить людському суспільству в самій його основі, відтак його варто визнати п’ятим міжнародним злочином, на думку Койман. Вона міркує над тим, що для цього потрібно і чи це взагалі можливо у правовій системі, яку створила людина довкола своїх потреб. Дослідниця простежує необхідні для цього етапи. Зокрема, аби стати міжнародним злочином, екоцид треба визнати злочином у кожній окремій країні. Українське законодавство криміналізувало екоцид вже давно, однак в інших країнах-учасницях Римського статуту розробка таких норм триває.Про місце злочину екоциду в кримінальному та міжнародному праві, а також у праві загалом — у монолозі Мерле Койман.📷 Анна Кравець, Ґрати