Біля 500 адміністративних і кримінальних справ порушено протягом місяця, кадри жорстоких побиттів демонстрантів і два місяці безперервних протестів. Таку ціну грузинське суспільство платить за опір рішенню «Грузинської мрії», оголошеному 28 листопада, призупинити переговори з ЄС до 2028 року. Більша частина грузинського суспільства сприйняла цей крок як порушення Конституції країни і відмову від євроатлантичного курсу і вийшла на вулиці.Перша хвиля протестів спалахнула одразу після перемоги партії «Грузинська мрія» на парламентських виборах 26 жовтня 2024 року, які опозиція, президентка Саломе Зурабішвілі та сотні тисяч громадян назвали сфальсифікованими. Досі частина міжнародної спільноти відмовляється визнати їх легітимними. Протягом місяця на вулицях країни вимагали нових виборів. Затримання протестувальників стали буденністю, але все різко загострилося 28 листопада.Відповідь влади на народний гнів виявилася дуже жорсткою: мирних демонстрантів розганяли водометами, труїли сльозогінним газом і перцевими балончиками, а затримання супроводжувалися побиттями, з трансляцією їх у прямому ефірі. Уперше в історії грузинських протестів люди почали захищатися, запускаючи феєрверки в бік спецназу. Проспект Руставелі став епіцентром народного опору.Події після 28 листопада стали зламним моментом для Грузії та її правоохоронної системи.Правозахисники називають побиття затриманих демонстрантів «тортурами» і вважають, що масштабні репресії та насильство потрібно кваліфікувати як злочини проти людяності. Як правоохоронна система Грузії працює проти учасників проєвропейських акцій — розповідаємо у статті.Фото: Хатіа Хасаіа