Найкраще сформульовані принципи існування та функціонування економіки, які зараз потребує Україна, сформульована паном Andrii Trembich 👍🏻👍🏻👍🏻

Цитата -Ми звикли думати, що найціннішою валютою в історії були золото, срібло чи долар. Насправді жодна з них ніколи не була головною. Найціннішою валютою завжди була довіра. Золото саме по собі нічого не купує. Воно не має жодної практичної цінності, яка пояснювала б його історичну роль. Люди приймали його лише тому, що були впевнені: завтра знайдеться хтось інший, хто також його прийме. Тобто навіть золотий стандарт завжди тримався не на металі, а на спільній вірі. Це добре видно в історії грошей.У середньовічній Європі купці часто перевозили не скрині із золотом, а листи. Один аркуш паперу, засвідчений авторитетним банкірським домом, міг коштувати більше, ніж караван із монетами. Насправді люди торгували не папером. Вони торгували репутацією того, хто цей папір підписав. Саме тому великі банкірські родини століттями будували не лише капітал, а й власне ім'я. Репутація була активом, який неможливо швидко купити або відновити. Один обман міг коштувати дорожче, ніж програна війна.Цей принцип працює далеко за межами фінансів. Ми сідаємо в літак не тому, що особисто перевірили кожен болт. Ми користуємося банком не тому, що бачили його сховище. Ми купуємо ліки, не проводячи власних клінічних досліджень. Усе це тримається на довірі до інститутів, професійних стандартів і процедур. Економіка взагалі існує лише тому, що люди постійно здійснюють стрибок віри. Вони підписують контракт, сподіваючись, що його виконають. Відвантажують товар, очікуючи оплату.Інвестують гроші, вірячи, що правила не зміняться наступного ранку. Саме тому довіра накопичується набагато повільніше, ніж капітал. Гроші можна заробити за кілька років. Репутацію іноді будують поколіннями. Але втратити її можна за один невдалий день. Історія показує цікаву закономірність. Найбагатші суспільства не обов'язково складаються з людей, які найбільше довіряють одне одному особисто. Вони складаються з людей, які довіряють правилам.Саме це дозволяє двом незнайомцям укласти угоду на іншому кінці світу, не знаючи нічого одне про одного. Тому, коли говорять про економічне зростання, зазвичай згадують інвестиції, податки чи технології. Але все це працює лише тоді, коли існує майже невидимий фундамент – упевненість, що завтра обіцянка означатиме те саме, що й сьогодні. Можливо, саме тому найціннішою валютою будь-якої епохи ніколи не були золото, срібло чи паперові гроші.Найціннішою валютою була здатність суспільства вірити словам, підписам і правилам. Усе інше – лише різні способи обліку цієї довіри.