День 3. Господь - мій ПастирМи любимо цитувати: «Господь - мій Пастир».Але питання не лише в тому, чи красиво це звучить. Питання в іншому - чи віримо ми в продовження: «Я не матиму нестачі».Бо іноді ми кажемо: «Господь - мій Пастир», а живемо так, ніби Він залишив нас десь у пустелі - без води, без сили, без виходу.Добрий Пастир знає шлях навіть тоді, коли ви бачите тільки пустелю. Він веде до зелених пасовищ. Він веде до тихих вод. Він відновлює душу.Так, іноді шлях справді проходить через сухі місця - як в Ізраїлю в пустелі чи в Іллі біля висохлого потоку. І навіть у таких сезонах Він годує - манною, круками, чиєюсь несподіваною щедрістю, відкритими дверима, які ви самі не могли відчинити.Тому паніка перед майбутнім - це не побожність. Це втрата довіри.Що варто зробити сьогодні?1. Перестаньте називати паніку «побожним хвилюванням».Бог не прославляється у вашому виснаженні, страху і безсонних ночах через завтрашній день. Його серце - вести, забезпечувати і відновлювати.2. Перестаньте бігати в страху, ніби все залежить тільки від вас.Паніка кричить: «Рятуй себе сам».Віра каже: «Я слухаю голос Пастиря».3. Заявіть свою позицію вголос:«Господь - мій Пастир. Я матиму все необхідне для життя, служіння і покликання. У сезонах достатку і в сезонах випробувань - я Його».Справжній спокій - це не контроль над усім.Справжній спокій - це довіра до Того, Хто веде.Молитва:Господи, пробач мені, коли я сумнівався у Твоїй турботі і жив так, ніби я сам. Я довіряю Твоєму голосу і Твоєму веденню - і коли пасовища зелені, і коли треба пройти крізь пустелю. Дякую, що Ти дав мені все необхідне для життя та виконання Твоєї волі. В ім’я Ісуса. Амінь.