24 липня 2024 року у Рівному попрощалися із військовим лікарем Андрієм Дятликом. 33-річний хлопець — з багатодітної родини. Він двічі йшов добровольцем на фронт рятувати життя військовим й за службу був нагороджений двома нагрудними знаками — "Іловайськ – 2014" і "Знак пошани". Помер 21 липня від поранень, які отримав на Харківщині.

Андрій двічі став на захист нашої Батьківщини. У 2014 році, коли добровольцем пішов на Донбас у складі Азов і у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення.

Слухаючи його історію від рідного брата, вирішив написати вірш та пісню. Це найменше, що я можу зробити в його пам'ять і як вдячність родині.

Перед ним відкривались дороги,
де чекали і успіх, і час,
та лишив він земні перемоги —
і пішов рятувати всіх нас.

Він би міг облаштовувать долю,
рік за роком щасливо прожить,
та віддав він і силу, і волю,
щоб когось у біді захистить.

Світ в боргу, хоч вручив нагороди,
та чи втішать у горі батьків,
чи розвіють печаль і негоди
десятьох тих сестер і братів?

Все земне, мов трава, відцвітає,
не забуде тебе Цар царів:
Він давно біля Дому чекає —
і посадить між вірних синів.

Прийде день, і настане година,
як покличе полеглих сурма, —
і зустрінеться знову родина,
де ні сліз, ні розлук вже нема.

Приспів:
І ми знаєм: це ще не прощання,
не кінець, а лише перехід,
а за ним — воскресіння світання
і жаданий Христовий прихід.
https://youtu.be/NL1qBNUcXOI