З широко заплющеними очима Після матчу Кабо-Верде проти Уругваю сам Златан Ібрагімовіч не скупився на теплі слова африканцям. Він стверджував, що всі, і він теж, сильно недооцінював острівян, як і взагалі представників Африки.На фоні для когось сенсаційних виступів відносних карликів знову утвердилась думка щодо всього цього. Українським командам варто розширювати горизонти та не боятися/лінитися відкриватися до нових геолокацій та напрямків. Про це ми багато пишемо на каналі. Про це спілкуюся в приватних розмовах з представниками наших клубів. На жаль, не всі готові до цього, не всі хочуть рухатися в такому напрямку, але деякі спроби бувають. Взяти те саме Кабо-Верде. По суті, більшість тих гравців - футболісти нижчих португальських ліг, вихованці місцевих клубів, є навіть представники грандів, так лівий захисник Кабрал перебуває у «Бенфіці». Але навіть якщо не гнатися за гучними назвами, то список клубів вражає - «Ешторіл», «Марітіму», «Тондела», «Віторія Гімараєш» та подібні. Всі ці клуби - справжні фабрики талантів, де десятки діток вчаться грати у футбол, а не лише мучитися на полі. І якщо раніше у нас був певний скепсис до подібних клубів, то зараз є стійке відчуття, що ми відстаємо, і нам треба вчитися у них, або хоча би виловлювати таланти у тих водах, брати подібних гравців, які точно можуть посилювати наші навіть елітні команди.Взяти найбільш яскравий приклад - Проспер Оба. Ця людина прийшла зі скромної «Візели» і порвала наш футбол. І наш ринок, бо для ЛНЗ трансфер став дуже успішним. В тому дивізіоні для інших цілей я проглядав футболістів: цілий ряд з них точно би посилив багацько клубів УПЛ, та майже всі! Дуже багато профайлів гравців, сучасних та затребуваних: фізично міцних, швидкісних, добрих з мʼячем. Ми бачимо, як такі якості допомагають навіть більш скромним командам чіплятися за результат на поточному Мундіалі. Ми чули за приклад головного таланту з КотʼдʼІвуару, Яна Діоманде, якого «РБ Лайпціг» знайшли в другій команді сегундівського «Леганесу». Ми бачимо, як цим шляхом намагається йти відносно скромний «Епіцентр». Вони шукають скромні команди і заштатні ліги, але видивляються там цікаві профілі. Поки що основна претензія до них, що більшість тих гравців - дуже вікові, але Карлос Рохас може стати яскравим прикладом: відносно не старий гравець з хорошим набором якостей в арсеналі.Ну і шлях африканців, про що ми не раз писали. Для інформації, на днях норвезький «Тромсе» продав гамбійця Абубакарра Кінте за 6 млн євро в «Аль Ахлі». Минулого року в Норвегію він потрапив за безцінь, квиток на літак і пару копійок компенсації. На жаль, у нас з цим проблеми, і не всі клуби можуть та готові працювати в цьому напрямку, розвивати такий вектор: про це говорю з власного досвіду, про який якось обовʼязково більше поділюся. В Україні все дуже банально. Зʼявляється якийсь стандартний шлях і всі там товчуться. Колись це були бразильці. Зараз албанський та косоварський ринок. Світ точно більше, в ньому точно вистачає діамантів, про що кажуть історії Кабо-Верде і того ж Кюрасао. Для цього деколи варто просто розкрити очі і стати трохи професійнішими та відкритими. PS: наша традиційна колонка, підтримайте наш канал: https://send.monobank.ua/jar/6USVbrKqSE