Футбол з вертольоту | Турецький гамбітНавесні 2025 року в таборі «Шахтаря» царювали невласти...

Турецький гамбітНавесні 2025 року в таборі «Шахтаря» царювали невластиві клубу хаос та розгубленість. Даріо Срна виглядав похнюпленим та емоційним, Сергій Палкін більшу частину часу проводив у Лондоні, Ринат Ахметов вже більше 10 років не зʼявлявся на матчах команди. Командою керував Маріано Пушич, який геть втратив контроль і ставав уже 3 повоєнним тренером, якого треба було змінювати. Судаков благав «відпустити його», Траоре ледь нагадував тінь того перспективного форварда, який приходив з «Аяксу», молоді бразильці жили своїм життям, чемпіонат безнадійно був програний далеко не сильному «Динамо», а срібні медалі віддані скромній «Олександрії». Здавалося, клуб опинився в найнижчій точці своєї історії і глибина кризи, з урахуванням можливостей, вражала. Для виходу із цього глухого кута був запрошений новачок тренерського цеху, видатний футболіст, Арда Туран. Багато скепсису було на початку цього шляху, багато критики виливалось протягом сезону за провали, такі як виліт від «Панатінаїкоса» в ЛЄ, слабкі матчі проти «Легії» та «Леху», розгром від ЛНЗ. Багато іронічних посмішок викликали тренерські скіли турка, який мав величезний ігровий багаж та не завжди переносив це у тренерське мистецтво. Однак Арда-Бей дав головне: він запалив іскру. Саме цей емоційний фонтан на бровці поля, який до того ж мав шалений футбольний авторитет, кардинально змінив ситуацію в клубі та команді. Всі начебто вийшли з анабіозу, бо такими темпами можна було повторити помилки своїх вічних конкурентів - напускаючи теплу ванну, прикрашену пильними вимпелами та афішами часів Луческу. Клуб почав витрачати кошти, шалені, нереальні кошти по мірках сучасної України. Гірники почали дослухатися до балади Вакарчука і дійсно відпустили лідерів - Кевіна, Судакова, раніше Зубкова. Вони розгреблись з баластом, всіма цими Лемкінами та Міроші, які з незрозумілих причин опинились у стані помаранчевих (ладно, ще залишився наш улюбленець Грам, хай він служить виключенням із правил).Прийшли молоді бразильці із безлімітним потенціалом, а головне зʼявився запал. Повеселішав Даріо, якого прихід Турана теж вивів із зони комфорту - бо зʼявився ще один футбольний чувак із схожим авторитетом у світі спорту. Сергій Анатолійович повернувся до своїх обовʼязків. Навіть Ринат Леонідович порвав стереотипи і прийшов на стадіон, хоч і після сумної події. Арда Туран став гарним виходом із, кхм, кризи: він танцював, співав, махав руками, обіймав і цілував, кричав, стрибав. Разом з тим він ні з ким публічно не сварився, створюючи образ хорошого хлопця, як мило він обійняв Павла Матвійченка, ніби вони були найкращі друзі всю карʼєру. При тому гравцям він не давав спуску, хороша фізична форма команди свідчить про це. Бо не дивлячись на переїзди, на календар, на травми та труднощі - Гірники відносно рівно пройшли сезон, далеко не ідеально, але точно краще всіх опонентів. І саме сильне в цьому - ця команда тільки вчиться. Турецькому тренеру, на хвилину, лише 39, більшості бразильців в районі 20. Це все молоді хлопці, юнаки, які добре вміють грати у футбол. Вони цілком заслужили цей титул, хоч і парочку разів суперники підловили їх на недосвідченості та гордині. Та вже в новому сезоні вони, впевнений, будуть сильніші. Так, хтось буде бурчати, звинувачувати їх в тратах, в засиллі іноземців, будь-чому ще. Хтось знову скаже: та що за досягнення, якісь там «кудрівки» та «шемроки». Ну але це не проблема донеччан - у них золоті медалі, група в ЛЧ, купа талановитої молоді і великі трансфери coming. А конкурентам залишається лише вчитися та рівнятися на цей високий орієнтир: в тому числі, як швидко та безболісно виходити з глибокої кризи.PS: це авторська стаття понеділка, підтримуйте канал: https://send.monobank.ua/jar/6USVbrKqSE