Футбол з вертольоту | Постскриптум туру. Колись давно було таке радянське фентезі за мотивам...

Постскриптум туру. Колись давно було таке радянське фентезі за мотивами відомої пʼєси: як лицар вбиває дракона, що тероризує людей, і сам стає драконом. Так от, чим далі, тим більше складається враження, що Владислав Лупашко у бажанні перемогти злого дракона нашого футболу сам став таким драконом. Ну дійсно, ми з певною симпатією ставились до перших кроків у роботі Владислава. Подобався його підхід, який він декларував, його бажання, розсудливість. Мабуть, ніхто нічого не робив кращого з «Інгульцем», ніж той сезон Лупашка в першій лізі (і це ми пам’ятаємо про фінал Кубку). Але на сьогоднішній момент є певне розчарування, якби не сказати більше, від того всього, що робить він і його штаб у Львові. Ще минулого сезону різанула ситуація, коли представник тренерського штабу Левів запропонував Юрію Вернидубу надати певні послуги з тілесних утіх. Чесно кажучи, вже тоді це було гидко. Однак нині багато питань є щодо гри, підходів і поведінки цих людей. Коли головний тренер вибігає на поле і біжить до гравця суперника з нецензурною лайкою - бо йому там щось здалось: це ненормально. І пост в соцмережах після цього - це теж ненормально: я прошу вибачення, але не приймаю покарання. Та камон, ну ріллі, ми зараз не будемо оцінювати рішення КДК, але покарання за спектакль зі сторони тренера геть адекватне, не дивлячись на намагання заговорити ситуацію. Вчора «Карпати» виграли, однак геть діаметрально протилежно від принципів, які декларував Лупашко. Це була типова гра українського автобусного депо, де половина гравців львівʼян падали на газон від легенького подиху вітру, не те що від дотиків суперника. Всі ці передсмертні муки безмежно дратували, особливо в контексті поведінки тренера, який буквально в минулому турі матюччям крив суперника за подібне, який, до речі, по факту, тоді дійсно дістав шипами по животу. Агов, шановні панове, а це вас не відштовхує, гра власної команди - ок? А як же естетика, а як же краса футболу? Чи сейв юного воротаря на 86 хвилині сприймається як манна небесна? Я вже мовчу про іспанський сором, коли Сергій Лавриненко прямо під час матчу бігав на трибуну радитися із шефом - ну це взагалі виглядало дико. І саме цікаво, що вболівальники «Карпат» десь так само оцінили перформанс свого тренера і команди, достатньо почитати коментарі на вболівальницьких пабліках - мало хто радіє після такого. І Віталій Пономарьов безмежно правий, коли каже, що такі перемоги точно не приносять щастя місту Лева, знаючи специфічне сприйняття галицьких вболівальників. Тому Владиславу Вікторовичу є над чим задуматись, дивлячись в зеркало: там можна побачити драконʼячу луску і гострий хвіст.