Футбол з вертольоту | Зараз хочеться поговорити про щось далеке від матчу, який відбудеться ...

Зараз хочеться поговорити про щось далеке від матчу, який відбудеться сьогодні ввечері в Рейкьявіку. Наприклад, про «сусідів» наших сьогоднішніх опонентів. На фоні вчорашніх матчів виділяються кілька розгромів, але якщо поразкою Сан Маріно мало кого здивуєш, то результат матчу Фарерські острова проти Чорногорії заставляє здивовано підняти брови. Протягом минулого року довелося глянути кілька матчів Фарер, наприклад, коли вони грали проти Вірменії Олександра Петракова. І ще тоді кинулось в очі абсолютно неочікувана міцність цієї команди. Дійсно команди, адже серед гравців там зірок нема. Виділявся високий блондин захисник Едмундссон, який грає за «Віслу» Плоцьк, також інший Едмундссон, нападник, який навіть трохи пограв в Німеччині за «Армінію». Ну і мобільний півзахисник, такий собі місцевий Судаков, Ганус Серенсен, який тоді грав на Батьківщині, але потім перебрався у «Цельє». Більшість гравців збірної грає за фарерські «гранди» - «Клаксвік», «Торсхавн», «Рунавік». І от ця крихітна країна вчора абсолютно в одні ворота розмотала Чорногорію. Так, чорногорці теж не домінатор світового футболу, але вже точно мають більш яскравих виконавців. Аджич робить перші кроки в складі «Юве», Крстович якісний нападник навіть за мірками Серії А, є досвідчений Савич, гравці з Чемпіоншіпу, Сегунди, кількох міцних клубів. Але вони влітають абсолютно без шансів. Так, в стилі наших команд можна поскаржитись на важкий виїзд - хто літав на Фарери, той підтвердить, наскільки неприємний цей переліт. Але це, звичайно, відмовки, а головним фактором є наявність команди. Не набору гравців, а саме колективу, цілісної структури. В тих матчах, які бачив, Фарери завжди виглядали як одне ціле, не завжди майстерні, але дуже завзяті та організовані. І умовний Серенсен вчора робить дубль, будучи першою скрипкою цього колективу, хоча навіть у «Цельє» у нього не все виходить. І тут думки знову повертаються до наших, як би так сказати, «золотих футболістів». Як я мрію, аби знову побачити у футболках збірної Команду, Колектив, не набір індивідуальностей, а єдине ціле, банду, яка бореться, рубається, вигризає мʼячі, створює моменти. Досі перед очима стоїть отой жах в Азербайджані, як і матчі Ліги націй. Якось давно нема того відчуття Команди у синьо-жовтих кольорах, то може хоч порадію за скромних фарерців, які зрозуміли, що у футбол можна грати і вигравати, якщо кожен бажає цього в конкретному матчі і стоїть спиною до спини зі своїми партнерами по команді.