Каденція Майкла Карріка у Ман Юнайтед завершується дуже дивно.

Як менеджер, він добряче наламав дров в останніх матчах.

Взяти хоча б 0:3 проти Борнмута. Юрі Тілеманс на позиції Бруну Фернандеша виглядав безідейно. Переведення Діогу Далота ліворуч та Бріана Мбемо в центр нападу не спрацювали, а центрбек Ленні Йоро праворуч так страждав, що "змусив" Вишень забити вдруге.

Бруну не грав, бо не витримав ще після 1:4 з Комо: "Це рішення тренерів - не тиснути індивідуально та залишати простір позаду, щоб спробувати відібрати м’яч. Але часто коли ти даєш простір, суперник набирає впевненості. Це мають бачити менеджер і персонал, а не я!"

При тому коли Каррік покидав поле, фанати все одно співали йому вдячні пісні, а засвистали гравців.

"Реткліф - геть! Глейзери - геть! Засуньте новий стадіон собі в дупу!" - лунало на трибунах. "Продайте Юнайтед та забирайтеся до біса!"

Паралельно уболівальники Ман Юнайтед розгорнули банер з обличчями Роя Кіна, Браяна Робсона та Еріка Кантона, об'єднаних підписом: "Стандарти".

Ясно, чому.

З 2010-х фанам згодовували ідею, що у всіх бідах винен тренер - і зараз вони ситі по горло. Нові історії про тренерські промахи, навіть якщо ті очевидні, вже "не вставляють".

Як-не-як, після Фергюсона МЮ очолювали ветеран АПЛ Моєс, людина-епоха Моурінью, тактичні гіки Аморім і Тен Хаг, клубні легенди Сульшер і Каррік, проте відродження однаково не сталося. За коротким імпульсом щоразу йшло круте піке. Скажете, усі були погані тренери? Не розуміли гру? У таке не вірить вже ніхто у Манчестері.

Кріштіану Роналду засудили за егоїзм, коли він говорив, що "з 2009-го в клубі нічого не змінилось". Так само дісталося за відвертість Лісандро Мартінесу, який порадив "дивитися не на менеджера й гравців, а на інші аспекти клубу".

І ось МЮ дійшов до ручки точки, коли тотальна більшість фанів готова з ними погодитись.