І ще одне важливе оголошення сталося вчора, поки Аргентина проводжала Мессі, а Роналду сварився з Жезушем.

Про завершення кар'єри заявив 39-річний Педро.

Педріто - ласкаво прозвали його у Ла Масії за скромність, а іспанські репортери жартома називали PR7 - на противагу гламурному й самозакоханому CR7.

"Все почалося на ґрунтовому полі з м'ячем, який я ніколи не випускав з рук", - розповідає вінгер, що народився на Канарах. Барса підписала його у 2004-му за 30 тисяч євро, коли він грав за місцевий Сан-Ісідро. Ба більше, скаути приїздили за Хефреном, а його так - прихопили причепом.

За тим була Барса-С - пліч-о-пліч з Серджі Бускетсом. А 2 вересня 2007-го - дебют за Барсу-Б у першому ж матчі Пепа Гвардіоли на посту головного тренера.

Канарець тоді зіграв слабко, але коли репортер про це заговорив, Пепа наче бджола вжалила: "Не смійте чіпати Педро!"

"Я досі пам'ятаю той шум, тисячі людей на трибунах і 20-річного хлопця, який вийшов на поле і відкрив двері в інше життя", - пригадує він дебют проти Мурсії.

Та Барселона була переповнена талантами історичного масштабу - ось чому Педро не завжди проходив у старт. Так-то він грав просто шикарно. Лише в сезоні-2009/10 забив у 6 (!) різних турнірах, а всього за каталонців поклав 99 голів у 321 матчі.

"Педро - ідеальний партнер по команді. Зразковий профі. Ніколи не перестане пресингувати чи бігати. Не скаржиться, не створює проблем, а тренується так само віддано, як і грає. Кожен тренер про такого мріє", - констатував вже досвідчений Тьєррі Анрі.

А Пеп перед фіналом ЛЧ кричав: "Ми всі - Педро!", закликаючи команду забути про его і працювати на колективне благо.

Коли з приходом Неймара місця не стало остаточно - не біда. Педро поїхав до Челсі, де виграв АПЛ, а тоді й до Італії, де здобув неабияку повагу у дуже поважному для вінгера віці.

"Лондон навчив мене починати з нуля, відкривати нову культуру та зростати як особистість. До Італії ж я приїхав як ветеран, а вони поставилися до мене, як до сина".

В чому секрет? Мабуть, людина хороша, приємна. Не зациклена на собі.

"Іноді я задумуюсь, як можливо, що зі мною сталися всі ці речі? Перемоги в ЛЧ, ЧС, Євро. Мабуть, це тому, що багато людей моляться за мене Діві Марії Канделарії".

Що далі?

Син домогосподарки та працівника заправки повертається на Канари - "туди, де все почалося". Але перед тим заїде на Камп Ноу у п'ятницю, щоб попрощатися з ареною, де грав найкраще.

"Ми виграли все, вразили світ. Було привілеєм бути частиною історії. Моє серце завжди вболіватиме за Барсу..."