"Усім подобаються історії про вундеркіндів, як Сака, Рашфорд чи Фоден. Але насправді це найменш поширений шлях до АПЛ. Це дуже невелика меншість, але оскільки їх показують по ТБ, то складається інше враження. Насправді поширеніший шлях Семеньйо", - каже Пітер Чедвік, засновник аналітичної Non-League Gems, яка відкопує таланти серед аматорів для професійних клубів. За його словами, із Нон-ліг у профі зараз переходять понад 100 гравців щорічно - здебільшого у Лігу 2, але й і в Чемпіоншип."Усі клуби питають одне й те ж. Не про якість дриблінгу чи перший дотик. Їх цікавлять фізичний профіль, вік та стадія розвитку. Ну, і ще характер та життєвий шлях", - каже Чедвік. Простіше кажучи, в Нон-ліг професіонали пірнають або за готовими бійцями, або щоб додати бійцівських якостей власним хлопцям.Академії Челсі, Сіті, Арсенала просунутіші в рази, але такому не вчать."Провідні школи випускають найкращих гравців з точки зору техніки й тактики. Єдина проблема - вони позбавляють гравців найціннішого, а саме можливості пограти у дорослий футбол замолоду. А ви можете навчитися лише роблячи це", - сміється Міллінгтон. З ним погоджується й Пеп Гвардіола, на думку якого "відсутність команд Б у дорослих змаганнях означає, що гравці ростуть недостатньо конкурентноздатними".Чемпіонат U23 не вирішує цю проблему, а навпаки - створює її."Старійшини" низового футболу, як-от Баррі Фрай із Пітерборо, кажуть - раніше це було нормою. У 1980-х Фрай привів маляра із Гіллінгдон Боро Грема Пірса до Барнета, а вже за 4 роки той грав у фіналі Кубка Англії за Брайтон. Він же дав старт Енді Кларку, що мив посуд на кухні готелю в Іслінгтон Сент-Меріс, а став частиною "Скаженої банди" Вімблдона.Як зазвичай, все нове - добре забуте старе. Хоча, зізнатися, саме цей союз гламурної АПЛ 2020-х та бруду Нон-ліг десь дивує.2/2