"Today is August 4, 2026," said a second voice from the kitchen ceiling, "in the city of Allendale, California".

Саме такими словами починається відоме оповідання Рея Бредбері There Will Come Soft Rains. 📍

Історію було названо на честь однойменного вірша американської поетки Сари Тісдейл, опублікованого під час Першої світової війни та епідемії іспанського грипу. В історії, сюжет якої розгортається у цей день, Бредбері олюднює повністю роботизований дім, який вистояв під час ядерної катастрофи. У ньому більше немає мешканців, однак лишаються автоматичні системи, які продовжують свою щоденну рутину: застилають ліжка, готують сніданки та миють посуд господарям, від яких лишилися лишень обриси на стіні. Наприкінці вечора система навіть зачитує своїй загиблій господині вже зазначений вище вірш Тісдейл. Зрештою у будинку випадково зчиняється пожежа, після якої в домі лишається тільки одна стіна — та, на якій знаходиться гучномовець, приречений навіки оголошувати дати в порожнечу.

📍 Уперше оповідання побачило світ 6 травня 1950 року в журналі Collier's, а згодом було перероблено для роману The Martian Chronicles у розділ August 2026: There Will Come Soft Rains. У подальшому перевиданні за 1997 рік дату змінили на 2057. Бредбері написав історію під впливом кадрів із наслідками ядерного удару по Гірошімі, в особливості з тінями, лишеними від людей.

👉 Коли в інтерв’ю для The Christian Science Monitor у Бредбері запитали, який його твір найбільше відображає його особистість, він назвав саме цю історію. Прокоментував він це отак: «Це чудова науково-фантастична напів фентезійна метафора того світового смутку, який сколихнув нас у 1950 році [...]. Зараз ми бачимо, що у світі склалася ситуація з розподілом сил, яка може проіснувати ще чимало років між певними трьома державами. І, можливо, нам вдасться зберегти непевний мир. На це я й сподіваюся…».