Свою першу професійну публікацію Рей Бредбері одержав у 1938 році в аматорському журналі свого друга — через цей шлях проходило чимало фантастів тих років, однак далеко не кожному з них зрештою вдалося здобути й половину тієї слави, яку мав Бредбері. Тут у блозі поділилася, у чому ж полягали його письменницькі секрети, а для вас підготувала стислу збірку фактів із матеріалу:📍

Регулярність

Бредбері писав регулярно, однак трудоголіком назвати себе не міг. Писав переважно по дві години на день і свій розклад описував так:«На початку свого двадцятиріччя я слідував такому розкладу: у понеділок писав чернетку нової історії. У вівторок готував другий її варіант. По середах — третій. По четвергах — четвертий. У п’ятницю — п’ятий. А опівдні в суботу я відправляв шосту та фінальну чернетку до Нью-Йорка. По неділях? Обдумував усі божевільні ідеї, що постійно вимагали моєї уяви».📍

Пишіть про те, що любите чи ненавидите

Рей стверджував: якщо ви пишете без запалу, без смаку до справи, без любові, без радощів — ви лишень наполовину письменник:«Це означає, що ви настільки зайняті спостереженням за комерційним ринком чи прослуховуванням авангардистських гуртків, що й не намагаєтеся бути собою. Ви себе навіть не знаєте. Найперше, що має робити письменник, — це існувати. Він має складатися із запалу та ентузіазму».«Створіть персонажа, схожого на вас, який хоче або не хоче чогось усім своїм серцем. Дайте йому вказівку. Відправте її виконувати. А тоді слідуйте за ним настільки швидко, наскільки тільки можете. Персонаж разом зі своєю великою любов’ю чи ненавистю проведе вас до кінця історії».📍

Починайте з короткої прози

Рей стверджував, що починати з романів — це погана ідея, адже так ви витратите цілий рік на те, що може «вийти не дуже вдалим». Та й короткою формою можна скоріше набити собі вміння оволодіти структурою письма.«Якщо вам усе ж вдасться писати по оповіданню на тиждень, на самому початку якість не матиме значення, але ви принаймні будете практикуватися. Наприкінці року у вас будуть готові 52 оповідання — і я запевняю вас, що ви не зможете написати 52 поганих оповідання. Це просто неможливо. Наприкінці 30 чи 40 тижня, а може й у кінці року, з’явиться історія, яка буде просто прекрасною».📍

Надихайтеся«На мою думку, аби втримати Музу, її потрібно підгодовувати».

До «меню», яким Бредбері пропонував пригощати Музу, входила поезія, есе, коротка проза та романи. А улещувати її необхідно для того, аби «відібрати найцінніше, віднайти правду, зберегти її, посмакувати й використати згодом».

📍Не бійтеся ризикувати

Рей Бредбері жив одним правилом, яке було його мантрою: «Стрибни зі скелі, а по дорозі додолу — збудуй собі крила».

Ризик і справді неодноразово допомагав йому: живучи підлітком у Голлівуді, він знаходив у смітниках сценарії, вивчав їх і писав свої — так йому одного разу вдалося написати жарт, який згодом використав тогочасний американський комік Джордж Бернз. Бредбері не боявся братися за те, у чому зовсім не мав досвіду, власне тому його доробок і пістріє не тільки романами й оповіданнями, а й сценаріями до мультфільмів, поемами та п’єсами.📍

Вчіться у кращих, але будьте собою

Окрім учитися у своїх колег-фантастів, Бредбері також надзвичайно багато читав. Звичайно, це також мало свої підводні камені — надто довго імітуючи чуже навряд вийде навчитися своєму.«Упродовж багатьох років мені через плече заглядав По, поки Веллс, Берроуз та майже всі автори “Приголомшливого” та “Дивних історій” виглядали з іншого. Я їх любив, але вони мене душили… Лише тоді, коли я почав відкривати для себе прийоми й трюки, пов’язані з асоціаціями слів, я почав віднаходити шляхи, якими можна проходити повз мінне поле наслідувань… Я почав робити короткі нотатки, які б описували любов і ненависть. Упродовж своїх двадцяти-двадцяти одного року я кружляв літніми пообідями й жовтневими ночами, відчуваючи, що десь там, серед теплих і темних пір року є щось, що є справжнім мною».

🤫 У коментарях обов’язково діліться своїми письменницькими лайфгаками! На світлині: Рей Бредбері та Марґарет МакКлюр.