#щоденник Почнемо наш тиждень однією думкою, яка крутиться в голові зранку. Знаєте, коли ти вже давно ведеш блог, а я веду вже третій рік, то ти звикаєш до Інстаграму. І це дуже тонка грань. Спочатку було по-іншому: я кожного вечора сиділа, планувала, які історії маю розповісти людям, які сенси хочу передати, і зранку вставала й знімала їх. Це було прям… ну, структурно. Я реально готувалась. Потім, через пів року, я стала впускати більше життя в сторіз. Десь ще через рік зрозуміла, що можна класно продавати на цінностях. І я почала додавати ще більше цього лайфу. А зараз я ловлю себе на тому, що мого життя в блозі стало настільки багато, що воно наче трохи почало витісняти експертність😅 І мені здається, це знайоме багатьом: або коли ти давно ведеш блог і ловиш себе на розслабленні, або коли тільки починаєш і одразу йдеш у “лайф”, бо це найпростіше. А корисне, експертне, то складніше, бо там треба подумати, зібрати думку, сфокусуватись. Щоб мінімізувати це я виділяю час, щоб хоча б у стрічку стабільно робити експертний контент. В Телеграм, до речі, більш стабільна історія по робочому контенту😁А щоб повернути себе до експертності в сторіз, зараз повторно роблю аналіз цільової аудиторії. Я вже проводила глибинні інтерв’ю, але зараз хочу це переварити, зібрати, систематизувати, щоб повернути свій мозок. Бо зняти сторіз про своє життя — це 15 хвилин, і все готово. А зняти сторіз, які ведуть до дії, які несуть сенс треба подумати. Попихтіти. Ось така правда на понеділок ранок.