#щоденникДопис 3️⃣Вчора повертаюсь з гульок, чоловік зустрічає, сиджу і роздумую: «Я трохи не доробила роботу, краще сісти і зараз зробити, чи зранку доробити. Я більш продуктивна зранку, але може бути обстріл, а часом я не встигну перед тренуванням чи буду не виспана?!»Вирішила все ж піти працювати на вечір. Бо вдруг шахеди чи ракети…Потім подивились кіно. Тільки голову поклала на подушки почалось. Активно збивали на моєму районі шахедів. В новинах почали писати за Харківщину, Дніпропетровщину, Полтавщину… заснула.Прокинулась від черги кулемету, бо знову збивали шахеда. Бляха, як я їх ненавиджу. Як я ненавиджу планувати свій день, виходячи з ймовірності, що буде обстріл.Але чому я це ✍️ бо мала сесію з психологом вчора, він живе в Тернополі. Кажу я втомлена. Почали розбирати стан. Ну я і починаю перераховувати обʼєктивні причини, що на це впливають. Кажу шахеди. А він каже: «ну це ж не постійно». Бляха, як не постійно?! Ви що новини не читаєте? 3-4 рази на тиждень я прокидаюсь вночі. І тут я зрозуміла, що навіть живучи в Україні кожен читає, сприймає та має різні обставини. Навіть не уявляю, яке сприйняття у тих, хто закордоном. Ми дійсно адаптувались. Я ж не буду в соцмережах щоденно писати, що знову вночі не спала. Я задовбусь, ви задовбетесь. Але це є. І це ще я вимикаю повністю телефон, не реагую на сирену. Я встаю тільки від кулемету чи взривів. І то часто сплю і не чую.Але щоденно я засипаю з перевіркою чи летять шахеди, і думаю, а який будинок знову постраждає. Бо ЩОДЕННО є наслідки. В мене нуль толерантності до росіян. В мене нуль оптимізму до світового майбутнього. Я вже вдома маю з чоловіком рубрику, як в світову історію увійдуть ці роки: «Смутні часи»? «Невизначені часи»? Ну тай таке. Погнала в спортзал.