Всім привіт.Вчора пройшли змагання у Світловодську, і хочу трохи розповісти, як це було.Якщо коротко - 3 місце в категорії профі 🥉І знаєте що? Мені реально дуже сподобалось.Маленьке красиве місто, класна атмосфера, спека, очікування мого старту, ми поїхали всією сімʼєю - і попри все це день вийшов дуже теплим і кайфовим.Але для мене ці змагання були важливі не тільки через результат.Після народження Даніка я майже два місяці взагалі не тренувався. Не тому що "не хотів" чи "не було мотивації". А просто банально не було часу дійти до залу.Потім були якісь хаотичні тренування уривками. Такі, більше для психіки. Спітнів, трохи відпустило - і назад у побут.Потім я захворів. Не сильно, тільки насморк і кашель, але ж не в потрібний час.Тому що був відбір на CFX Games, куди я дуже хотів потрапити цього року. Хоча якщо чесно - навіть якби пройшов онлайн-кваліфікацію, то навряд чи поїхав би на самі ігри. Три дні змагань, сімʼя, маленька дитина - це був би ще той квест.І я не пройшов.Закономірно. Бо технічно я був не готовий. Хоча мені здавалося, що був.Але накрило все одно сильно.Бо спорт - це ж не просто "хобі". Це частина того, ким ти себе вважаєш.І коли ця частина починає сипатися - стає дуже дивно всередині.Типу… хто я тоді? Тобто така собі втрата самоідентифікації. Я думав, що я "отакий" (тут має бути іконка або картинка сильного), а я "отакий" (тут протилежна іконка).Особливо іронічно, бо цей канал же про те, як бути активним татом, все встигати, мати купу хобі, жити цікаво.Так от.З однією дитиною це звучало красиво 😄З двома - все значно чесніше.То як все встигати? Та ніяк 😂Гітара відійшла в сторону. Python став рідкістю.Сценарій серіалу взагалі лежить на паузі. Книги - купую, але щоб читати, тож потрібен час)І ще купа всього.А спорт був тим, що тримало мене в балансі. Давало відчуття структури. Контролю. Гармонії.І коли на нього перестало вистачати часу - я трохи загубився.І тут рішення прийшло звідти, звідки не чекав.Реклама в інсті 😄Якісь домашні гантелі. У мене такі були в Бердянську, до речі.Потім подумав: а чого ні?У результаті купив штангу в гараж і дві гантелі.І почав потроху збирати себе назад.Не ідеально, не по півтори години 4 рази на тиждень.Не "як раніше".А просто виходив в гараж і робив свої 30 хвилин. Кожен день. Навіть в 23:00 (у цьому і кайф гаражу - він закривається, коли я хочу)Коротше кажучі, регулярно і набагато частіше я став займатися.Програма, адаптована під те, що є.І результат - вчорашнє 3 місце.Можна було, мабуть, і за друге зарубитися. Але не ризикував.І знаєте який висновок?Мабуть, ця історія не про "як все встигати".А про те, як не встигати все - і все одно не здавати себе.