Головний герой — Рон Троспер, скромний працівник великої компанії, який випадково стає учасником безглуздого інциденту на роботі. Намагаючись відновити репутацію, він потрапляє у вир корпоративних таємниць і абсурдних змов, де все зовсім не те, чим здається. Кожне нове відкриття занурює його дедалі глибше у світ інтриг, параної та дивних збігів, перетворюючи звичайні офісні будні на небезпечну пригоду. При всій моїй новій любові до абсурдної документалістики, сприйняти Тіма Робінсона і «Компанію босів» мені досі складно. Можливо, річ у тім, що я люблю сюрреалістичність повсякдення — те, які ми всі час від часу різні, чудернацькі та цікаві. Проте навмисне кривляння в ігровому кіно — це геть інше. Я не розумію прописаної скетчевості, яка миттєво здається штучною, коли насправді хочеться бачити на екрані життя. Це все той же SNL, з якого Робінсон ніяк не може вирости.«Компанія босів» (чомусь «The Chair Company» переклали саме так) вийшла наприкінці 2025 року, і HBO одразу продовжив серіал на другий сезон. Я довго натрапляла на позитивні відгуки про цей проєкт Зака Каніна та Тіма Робінсона, але постійно відкладала перегляд. Як виявилося — недарма. Гумористична містика у форматі коротких епізодів могла б спрацювати просто чудово. Лише уявіть: найкрихкіша річ у світі — чоловіче его — ламається через безглузде публічне падіння з крісла. Через це головний герой починає шукати фірму-виробника, аби вибити з них офіційне вибачення. Насправді ж усім байдуже до чоловіка: колеги лише хочуть, аби він виконував свої обов'язки, а родина — щоб приділив їм трохи уваги. Детектив чи бодай драма тут так і не з’являються, а Робінсон знову грає чергового невдаху та ідіота. Не кумедного дурника, як це вміє робити Вілл Феррелл, а саме дратівливого ідіота.З такого банального, але дивакуватого сюжету нішеву комедію могли б зробити брати Сафді. Промовчу про продюсування «Сусідів», але «Компанію босів» так і хочеться порівняти з «Прокляттям» — ось де був справжній абсурд! Там жанр народжувався з висміювання реальності, а у Робінсона він існує у вакуумі, заради самого кривляння. Якби серіал зробили Сафді, моє «шо бля» було б позитивним. Натомість Робінсон із його набором випадкових діалогів та дивних наративних деталей (включно з порно), вочевидь, продукт суто на любителя. Але можете окремо почитати про корпоративний стиль, який непогано проявився у дизайні костюмів — виявляється, хоч над чимось там справді попрацювали.Нагадаю свій список найкращих серіалів 2025 року:➖ «Юнацтво»➖ «Єдина»➖ «Убитий блискавкою»➖ «Друзі та сусіди»➖ «Чад Пауерс»#житомирськийкінофестиваль