Кожного нового року я щось планувала. Писала собі в нотатках щось типу «от з нового року почну вчити англійську кожного дня» чи «мета за рік 10к в тт на цьому акку і записати альбом». Ну коротше, ставила собі якісь цілі. Чогось досягала, щось ставало неважливим і відпадало з часом. Цього року я забила на це. Не хотілося нічого планувати, бо я хз що планувати коли всі плани по пізді. Я хз чи це розчарування від очікувань 🧙🏻‍♀️🥲 чи просто небажання чогось досягати, чи просто розуміння що плани зараз нічого не дають окрім орієнтування куди рухатися. Я як «Я» — не про показовий успішний успіх чи галочки ✅ заради публічного схвалення. Мені це нецікаво. Набагато важливіше розуміння чого я хочу і нащо мені це. Те чого я хочу — зараз неможливе. Або можливе з дуже серйозними наслідками (не намагайтеся здогадатися, не зможете, а я не розповім). Залишаються лише маленькі цілі і маленькі радощі. Іноді здається, що все немає сенсу, все безглузде і марне. Іноді (коли збираєш себе до купи), що сенс є в усьому, треба лише мати бажання це побачити. Я не хочу нічого планувати. Я хочу залишитися живою і здоровою. Робити те, що мені цікаво, отримувати від цього задоволення і гроші. Щоб це не було. Мати поряд надійних щирих людей, для яких власного его буде достатньо, щоб лишатися собою і відстоювати свої інтереси, але не знецінювати моїх. Знати, що близькі і дорогі мені — живі і здорові. Це навряд можна назвати планом, бо ніякої конкретики тут немає як і якихось досягнень. Але для мене це зараз найважливіше. А плани зʼявляться самі, згодом, коли будуть мені потрібні . З новим роком🔮