Можна чи ніА можна християнам прикраси, тату, фарбуватися, грати в карти, безалкогольне пиво….? Можна те…?А можна чи ні те..?Питання, відповіді на які християни відчайдушно шукають в різних джерелах. В різних, бо часто відповіді не підходять, не надто переконливі, надто категоричні. Річ у тім, що коли у людини близькі стосунки з Богом, у неї навіть не будуть виникати такі питання, бо відповіді будуть для неї чіткими і ясними самі по собі. Вона розуміє, що не все є гріхом. Але є речі, які ведуть до гріха або можуть ним стати. А значить, так само заборонені.Але що справді відбувається в розумах тих, хто часто задається питанням «Чи можна…?». Вони насправді кажуть Богові:«Що ще я можу собі дозволити з того, що пропонує світ, з того, що мене вабить, і щоби Ти мене не покарав? Як далеко я можу піти за своїми бажаннями і не згрішити?»Насправді, ти або шукаєш собі виправдання, або даєш Богу через власне сумління дати тобі чітку відповідь. «Я трохи.. Головне, який я вкладаю сенс.. Важлива моя мотивація… Я знімаю перед церквою.. Я ж дівчина… Що вже, бути монашкою… Церква усе забороняє… Бог хоче, щоби я була щаслива…»Окей, ось два питання, які можуть бути орієнтиром:«Чи завадить «це» людям слухати від мене про Бога?»«Чи буду я з «цим» відрізнятися від невіруючих?»В Бібліі недаремно немає чітких списків, що можна, а що ні. Ми маємо шукати принципи, а також стосунків з Богом, які і допоможуть знаходити, а може навіть і не шукати відповіді на численні «а можна…?». Ми маємо бути світлом для світу. Чимось, що буде сяяти яскравіше за млн пропозицій світу. Він і так сяє. Чим ми будемо відрізнятися?