УКРАЇНСЬКА ШКОЛА В ІТАЛІЇ: НАДІЯ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІДобре пам’ятаю, перше, чим я поцікавилася по дорозі до Італії як біженка, яка з двома дітьми рятується від війни, це те, чи є у К’яварі, куди ми їдемо, українська школа. Тоді це здавалося бажаною мрією, дивом, світлою надією в безкінечному потоці тривожного й невідомого. Напевно, в чужому середовищі людина інтуїтивно шукає осередок рідної самобутності, аби не загубитися, не втратити зв’язок, вчепитися за рятівне своє і, лиш тримаючись за нього, дбати про майбутнє. Це про біженців. Про інше — діти українських емігрантів минулих років, які народилися в Італії. Вони теж гостро потребують спілкування в корінному середовищі та приєднання не лише до італійського, а й до українського шкільництва. Задля формування різностороннього світогляду вони мають необхідність пізнати, відчути, прожити, засмакувати свою національну ідентичність, усвідомити свою родову причетність до українського. Найприродніше це зробити, напевно, у школі. І така можливість в Італії є. У цьому інтервʼю йтиме мова про діяльність недільних або суботніх україномовних шкіл при парафіях та громадах Апостольського Екзархату в Італії. Слід додати, що іншого типу українських шкіл в Італії досить мало. Тож чим є рідна школа для українського біженця чи емігранта тут, в Італії? Яке значення має розвиток української освітньої царини? І, нарешті, який знак надії українська школа за кордоном несе загалом для нашого народу? Про це говоримо з найбільш компетентною в цих питаннях людиною, молодим священником, референтом катехитичної комісії Апостольського Екзархату з питань шкільництва та освіти о. Максимом Колодчаком. Джерело: https://youtu.be/qzJHicAYvf8📌 Детальніше за посиланням на нашому сайті: esarcato-apostolico-ucraino.it✅ Просимо про поширення