УКРАЇНСЬКА ШКОЛА В ІТАЛІЇ: НАДІЯ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІДобре пам’ятаю, перше, чим я поцікавилася по дорозі до Італії як біженка, яка з двома дітьми рятується від війни, це те, чи є у К’яварі, куди ми їдемо, українська школа. Тоді це здавалося бажаною мрією, дивом, світлою надією в безкінечному потоці тривожного й невідомого. Напевно, в чужому середовищі людина інтуїтивно шукає осередок рідної самобутності, аби не загубитися, не втратити зв’язок, вчепитися за рятівне своє і, лиш тримаючись за нього, дбати про майбутнє. Це про біженців.Про інше — діти українських емігрантів минулих років, які народилися в Італії. Вони теж гостро потребують спілкування в корінному середовищі та приєднання не лише до італійського, а й до українського шкільництва. Задля формування різностороннього світогляду вони мають необхідність пізнати, відчути, прожити, засмакувати свою національну ідентичність, усвідомити свою родову причетність до українського. Найприродніше це зробити, напевно, у школі. І така можливість в Італії є.У цьому інтервʼю йтиме мова про діяльність недільних або суботніх україномовних шкіл при парафіях та громадах Апостольського Екзархату в Італії. Слід додати, що іншого типу українських шкіл в Італії досить мало.Тож чим є рідна школа для українського біженця чи емігранта тут, в Італії? Яке значення має розвиток української освітньої царини? І, нарешті, який знак надії українська школа за кордоном несе загалом для нашого народу?Про це говоримо з найбільш компетентною в цих питаннях людиною, молодим священником, референтом катехитичної комісії Апостольського Екзархату з питань шкільництва та освіти о. Максимом Колодчаком.Джерело: https://youtu.be/qzJHicAYvf8📌 Детальніше за посиланням на нашому сайті: esarcato-apostolico-ucraino.it✅ Просимо про поширення