Знаєш, що насправді дуже виснажує? Постійно думать, аби всім навколо було добре з тобою.

Погодитися, хоча сил уже немає.
Промовчати, щоб не образити.
Змінити свої плани, бо комусь так зручніше.
Посміхнутися й сказати «все нормально», хоча всередині зовсім не нормально.

Кожна така ситуація здається дрібницею. Але з часом ці «дрібниці» стають тим камінням, яке ти щодня носиш із собою.

І одного дня з’являються втома, роздратування, образа й питання:
«А чому про мене ніхто не думає?» 💭

Постійне бажання догодить іншим не завжди про доброту. Іноді за ним стоїть страх конфлікту, осуду, відмови або втрати близькості.

І тут важливо помітити: скільки разів ти вже сказала «ні» собі, щоб не сказати «ні» комусь іншому?

У терапії ми не просто вчимося відмовляти. Ми розбираємося, чому твоє «ні» викликає стільки провини і чому чужий комфорт став важливішим за твій власний 🫂

Якщо впізнала себе, приходь на консультацію. Будемо вчитися будувати стосунки, у яких не потрібно втрачати себе, щоб залишатися хорошою для інших 🤍