Блог економіста | Ще цікаве про портиВ 2022 році, коли відкритими лишилися тільки Дунайс...

Ще цікаве про портиВ 2022 році, коли відкритими лишилися тільки Дунайські порти, фрахт злетів до $105–110. Це була історія про ризик і про тих, хто погодився заходити першими.Серед перших «камікадзе», які пішли в Україну за грошима, був арабський іржавий тоннаж. Вони були тими «першими ластівками», які зайшли у дунайські порти. За ним підтягнулися турецькі судна. Потім вже українські — з нашими екіпажами. А потім почалися проблеми: нашим дали «по руках», частину членів екіпажів мобілізували, нікуди не пускали. Згодом ринок почав стабілізуватись. Але на піку, до кінця 2022 року, ставки дійсно сягали $105. (Ігор Коломійцев, директор Danton Shipping) Тут важлива не лише цифра $105, а сам порядок входу на ринок. Спочатку зайшов міжнародний старий тоннаж, потім турецькі судна, і лише після цього українські судна з українськими екіпажами. Друге питання - хто зараз готовий працювати в українських водах.За словами Максима Хауліна, директора судноплавної компанії Intresco, зовнішні судновласники все ще бояться заходити в українські води через військовий ризик і мінну небезпеку. В Україні працюють здебільшого адаптовані судна або ті, що не мають альтернатив на міжнародному ринку.Це застарілі сирійський, турецькі судна дедвейтом до 30 тисяч тон. Більше 30 тис – як правило, це вже більш-менш нормальні компанії. Але – і це не секрет для ринку – половина з цих суден заходить в порти росії. Якісь перевірки, контроль за ними повністю відсутні. Це вже питання не тільки економіки, а політики й безпеки. Якщо частина флоту одночасно працює з Україною і з росією, то без державних рішень і процедур перевірки ця зона так і залишатиметься сірою. Ринок сам по собі підлаштовується під перевезення, а не під прозорість і безпеку.Окрема тема - страхування:Завдяки ВМС України страхові премії мають тенденцію на зниження. На початку війни це було 3-5%, зараз – півпроцента. Військово-морські сили України фактично впливають на параметри ринку, без їхніх дій не було б ні відновлення маршрутів, ні зниження премій. Але премія - лише частина витрат і не єдине обмеження. Найважливіше - це кадри:За що я хвилююсь – це за екіпаж. Звичайно, не всі екіпажі можуть, не всі хочуть, деякі бояться заходити в Україну. Тут питання кадрове. Ми вирішуємо його тим, що підбираємо «бувалих» моряків. У нас, наприклад, 30% екіпажу мали досвід прильоту дронів у судно, досвід військових захоплень. Але весь цей досвід вони набували, на щастя, не на нашому судні, не у нас в країні, а десь в Аденській затоці, на Філіппінах і в інших піратських зонах. Світ насправді не такий безпечний, і Україна — не єдина точка, куди бояться заходити судна. І не найстрашніша, мабуть, теж. (Володимир Козакевич, директор компанії AP Marine) Навіть якщо маршрут працює і страхування дешевшає, система тримається на готовності людей виходити в рейс. Тобто морська логістика в Україні зараз тримається на поєднанні військового захисту, страхового ціноутворення і людського ресурсу.#море #річка