Блог економіста | Торгова угода з ЄС і скасування АТМ мають один неочікуваний ефект: най...

Торгова угода з ЄС і скасування АТМ мають один неочікуваний ефект: найбільше страждає не зерно, а якраз готова аграрна продукція - сухе молоко, масло, інші перероблені товари.Зерно ми ще якось вивозимо: під нього є масовий флот зерновозів, морська логістика підлаштована саме під bulk. А от готова продукція вимагає контейнерів та рефрижераторів - і тут система просто не тягне.На круглому столі ІЕД 12 листопада Олександра Авраменко (УКАБ) описала, що для молочної галузі це вже перетворюється на удар по виробництву. Нова торгова угода з ЄС та обмеження на готову продукцію скорочують експорт в ЄС. А щоб продавати на альтернативних ринках, потрібні контейнери і морська логістика, а її немає: у портах бракує контейнеровозів, ставки страхування за воєнного ризику зависокі, компанії вимушено шукають старі судна, які «не шкода».І тут вилазить ще одна проблема: за ті ж старі судна конкурує росія, якій потрібен «сірий флот» для обходу санкцій. Наш ризик вищий, отже фрахт дорожчий, і Україна програє цю гонку.Картина добре лягає на цифри, які наводить Тарас Качка. Станом на жовтень 2025 року агроекспорт України склав 15 млрд євро - на 1,57 млрд менше, ніж роком раніше. 90% цього падіння - це ЄС: невизначеність із режимом торгівлі до набрання чинності оновленою Угодою про асоціацію, збережені імпортні заборони трьох держав-членів, плюс власні обмеження України на зернові й олійні до п’яти сусідніх країн.Логістика - друга половина цієї історії. Попри високі страхові ставки та нестачу контейнерів і рефів, через порти Великої Одеси вже вийшло 44 млн тонн, а 90% агроекспорту йде морем. Ми очікуємо близько 79 млн тонн зернових та олійних, із яких 49 млн тонн доступні для експорту. Для масових партій зерна «вузьке горлечко» поки що розширюють. Для готової продукції, що потребує контейнерів, воно фактично звузилося.У результаті маємо парадокс: Україна продовжує бути кормовою базою європейського тваринництва, але виробники масла й сухого молока змушені згортати виробництво, бо для їхнього товару немає ані стабільного доступу до ринку, ані фізичного шляху (контейнерів, суден і страхових умов), щоб дістатися до покупця.Процитую Тараса Качку: "Українське сільське господарство сприймають дуже міцним через абсолютні цифри врожаїв, але воно є слабким і крихким, страждає від повномасштабної війни, має фрагментовану логістику, дорогі гроші та майже відсутню державну фінансову підтримку.Справжнє питання для ЄС полягає не в тому, чи є Україна занадто великою, а в тому, як потужна європейська агропродовольча система може стати ще сильнішою завдяки партнерству з Україною?"Якщо серйозно говорити про «спільну агропродовольчу м’яку силу» України та ЄС, то це починається з дуже приземлених рішень: прозорі й передбачувані правила торгівлі, страхові схеми під воєнний ризик і цільове розширення контейнерної та рефрижераторної спроможності Чорного моря.