‼️

Руслана Гочіяєва-Шевчук  публікує:

СКІЛЬКИ МИ ГОТОВІ ВІДДАТИ ЗА «ЗЕЛЕНУ» ЕНЕРГІЮ?

Усі вже, певно, бачили відео з будівництва вітряків на полонині Руна.

Від цих кадрів якось не по собі.
Бо одне діло  говорити про зелену енергетику, енергонезалежність і сучасні технології.
А  інше - бачити, як у Карпатах уже почали будувати величезні вітряки та інфраструктуру під них.

На Руні планують 30 вітряків потужністю до 5,5 МВт кожен. Загальна потужність - до 156 МВт.

З одного боку це добре. Це енергонезалежність, сучасна енергетика.  Ми будемо виробляти свою електроенергію.

АЛЕ ЩО МИ РОБИМО ЗАРАДИ ЦЬОГО З НАШИМИ ГОРАМИ?

Дитині зрозуміло, що величезний вітряк сам у горах не з'являється.
Ну не "нафеячиш" ти його  сам на вершині гори.

Це дороги, фундаменти, техніка, лінії електропередач, будмайданчики.

Це зміна ландшафту і величезні ризики для тварин, птахів, рослин, води, природних екосистем.

Зараз це капець як хвилює людей, бо вони бачать не красиву картинку «зеленої енергетики», а як змінюються їхні гори.

Де та межа і точка неповернення, коли стане пізно?
Скільки промислової інфраструктури  готові пустити в Карпати заради енергонезалежності?

Якщо таких проєктів стане багато, ми можемо одного дня прокинутися в Карпатах, де замість дикої природи буде  мережа доріг, фундаментів, ліній і вітряків.
І коли зруйнується унікальна екосистема Карпат, почнемо чухати потилицю : а на хіба ми це робили???

Я не розумію всіх технічних нюансів.
Але мені стає розуму, щоб доглупати - Карпати не можна сприймати як порожнє місце, куди можна натикати все, що нам потрібно.

Це гори, природа, вода. Це тварини й птахи. Це життя людей, які там живуть.

Навіщось природа створила його саме таким, а людина вічно лізе  вносити свої експертні корективи.

Карпати - наш ресурс.
Але не безкінечний. Перше, ніж перетворювати наші гори на енергетичні майданчики, маєм подумати, чи не занадто дорога ціна - самі Карпати?